4.12.44.54

Опис першопроходження Піка 6150 м

Coleencreux Космонавтів.

I. Географічна довідка

Пік 6150 м (фото 1 і 2) знаходиться в Південно-східній частині льодовика Федченко, в хребті Піка Фіккера, у так званій «Південній групі гір Федченко». З його схилів беруть початок притоки льодовиків:

• Вітковського
• Федченко Східніше Піка 6150 м знаходиться одна з вершин Піка Фіккера.

II. Підходи

Підходи до Піка 6150 м група першопроходців здійснювала 9 серпня 1962 р. із базового табору (3900 м), розташованого на березі озера у злиття льодовика Каскадного з льодовиком Абдукагор.

Вихід на льодовик Федченко у верхній базовий табір (висота 5000 м) був здійснений через перевал Абдукагор (висота 5100 м). Шлях на перевал Абдукагор проходив по лівій стороні льодовика Абдукагор.

На шляху зустрічається льодопад, який також проходиться по лівій стороні льодовика, а із підйомом вище льодопада шлях йде по середній частині льодовика.

Льодовик Абдукагор у липні–серпні представляє великі утруднення при його проходженні: внаслідок різкого танення снігу оголюються тріщини, а снігові місткі стають нестійкими. Часто доводиться:

• обходити тріщини
• спускатися на дно їх (при невеликій глибині)

Часто зустрічаються закриті тріщини, подолання яких вимагає ретельності та обережності у своїх діях.

Весь шлях підйому на перевал необхідно проходити у з`вязках і на витягнуту мотузку між учасниками.

Підйом із нижнього базового табору (3900 м) у верхній базовий табір (5000 м), розташований на льодовику Федченко біля його лівого берега під перевалом Абдукагор, займає 1 день — близько 10–12 год.

Через негоду (суцільна хмарність і снігопад) група першопроходців перебувала у верхньому базовому таборі 10 серпня 1962 р. і продовжила підходи до Піка 6150 м тільки з ранку 11 серпня 1962 р.

Шлях до Піка 6150 м із верхнього базового табору йде спочатку по середній частині льодовика Федченко, потім, наблизившись до західних схилів «Південної групи гір Федченко», різко повертає по льодовику № 1.

Далі шлях слідує по цьому льодовику до підніжжя Піка 6150 м. Шлях проходить весь час у з`вязках, так як рух небезпечний через велику кількість тріщин.

До середини дня сніг розкисає, стає в`язким, що значно збільшує трудність проходження шляху, тому краще виходити до Піка «6150 м» якомога раніше — о 5:00–6:00.

Група спочатку передбачала здійснити сходження на Пік Фіккера шляхом, пройденим групою Академії Наук під керівництвом Тамма (фото № 3).

Цей шлях являє собою льодову стіну заввишки 400–500 м зі схилами, що нависають. Група Академії Наук здійснювала шлях із ретельною страховкою льодовими і скельними гаків.

Але в описуваний період схили, що нависають, представляли певну небезпеку, тому група альпіністів вирішила здійснити першопроходження по Південно-Західному гребеню Піка «6150 м».

III. Штурм Піка 6150 м

12 серпня 1962 р. Штурм Піка розпочався від нічівлі групи таджицьких альпіністів, розташованої біля підніжжя Південно-східного гребеня Піка 6150 біля невеликого гірського озерця. Шлях прямо в лоб являє значні труднощі:

• скельно-льодові стіни.

Тому найбільш прийнятний шлях вправо по ходу вгору, оминаючи скельно-льодові стіни. Шлях йде між великими скельними обломками, припорошеними снігами (фото № 4, 5).

Весь час мете поземка. Цей шлях (довжиною 90–100 м, 3 мотузки), досить нескладний. Крутість 35–40°. Страховка через виступи. Рух одночасний. Шлях ведеться прямо по гребеню, відхиляючись то вліво, то вправо на кілька метрів від основного напрямку (рис. 1, фото № 7).

Виходимо під осипуху стінку. Під стінкою є невелике заглиблення, в якому можна сховатися від каміння. Висота стінки — 75 м.

Шлях проходиться із попеременною страховкою звязки. На цій ділянці весь маршрут проходить тільки одна звязка, всі інші повинні перебувати в укритті, так як можливі камнепади (1).

Страховка через виступи і скельні гакі. Місць для страховок вкрай мало — 2–3, майданчики дуже малі, щоб прийняти другого учасника.

Ділянку проходить перший із звязки на 25–30 м, тут є невеликий майданчик, де можна прийняти інших учасників звязки (2 і 3), і далі продовжити шлях.

Ще одна мотузка і стінка подолана. Потрібно відзначити, що скелі покриті снігом, так що для лазіння доводилося очищати скелі, щоб користуватися зачіпками. Крутість стінки 50–55°.

Далі слід зниження гребеня, за яким починається льодовий схил, який проходиться в кішках із ретельною страховкою льодовими гаків.

Шлях показано на рис. Рух йде від виходу скель (великий камінь на зниженні гребеня) до каменю яйцеподібної форми, за яким, за сніговим надувом, можна відпочити.

Рух попеременний, крутість льодового схилу до 45°. Довжина ділянки — 30 м.

Цей шлях найбільш простий, правіше крутість схилу різко зростає до 70–80°. Тут шлях просто небезпечний через можливість сходу лавин зверху, а сховатися ніде.

Перед каменем яйцеподібної форми крутість льодового схилу різко зростає до 50°. Доводиться бити сходи. Після каменя приблизно на 90 м слідує льодовий схил із зростанням крутості схилу від 65° до 70°.

Всюди застосовується страховка через льодові гакі, обовязково бються сходи. Рух тільки попеременний. Знову слідує зниження гребеня.

Відси починається шлях по снігових карнизам. Довжина цієї ділянки — 150 м.

Ходіння по снігових карнизам вимагає особливої обережності і уважності, так як у разі зриву затриматися майже неможливо. Цей шлях проходиться із попеременною страховкою через льодоруб.

Йти доводиться тільки по цьому шляху, бо при спуску з гребеня як із лівої, так і з правої сторін обриваються сніжно-льодові схили крутістю до 80°, у разі зриву затриматися не буде можливості через крутість схилів.

Ці схили виположуються лише на льодниках-притоках льодовика Федченко.

Найбільш складна ділянка передвершинного гребеня показано на рис., фото 9. Тут починаються сніжно-льодові карнизи.

З великого льодового виступу немає іншого шляху, як лягати на сам виступ і опускатися, намагаючись ногами дістати схил, який лежить на відстані 1,7–2 м від рівня виступу.

Виступ має негативний нахил. Ногами треба опуститися трохи нижче гребеня, так як тут він дуже вузький і може обвалитися карниз.

Страховка дуже ретельна: під тонким шаром снігу — лід. Перший опускається зі страховкою, а потім натягує перила, по яких проходять всі альпіністи.

Далі, шлях — 80 м до великого скельного виступу, де був влаштований тур (фото № 10) на самій вершині; через відсутність каміння тур зробити не представлялося можливим.

Цей шлях — карнизи і гострий льодовий гребінь — до самої вершини.

Йдучи першим ретельно зондує шлях, бо дуже часто після витягування льодоруба проглядався схил нижче карниза, настільки тонкий був карниз. Перша з`вязка першопроходців зійшла з гребеня на схил на відстані мотузки — 25 м — знаходиться великий скельний виступ, де з уламків каміння був влаштований тур і залишена записка таджицьких альпіністів про сходження на Пік «6150 м».

Інші з`вязки продовжували шлях по гострому сніжно-льодовому гребеню до найвищої точки, де альтиметр показав висоту 6150 м. Це було о 18:30.

Безпосередньо перед вершиною в розривах туч було видно Пік Фіккера. По праву першопроходців Пік «6150» був названий «Піком Ніколаєва-Поповича».

Спуск з вершини — по гострому льодово-сніговому гребеню, де майже на всьому протязі влаштовувалися перила (фото № 11). За годину ходьби від вершині — о 19:30 була влаштована нічліг на висоті 6000 м (по альтиметру).

Всю ніч бушувала заметіль, доводилося вставати і скидати сніг із палаток.

13 серпня 1962 р. Заметіль продовжується. Видимість мінімальна. Із схилів Піка Фіккера відбуваються лавини. Не могло бути й мови про спуск з Піка 6150 м шляхом підйому.

Велика крутість схилів, велика кількість свіжовипалого снігу — все це робило такий спуск дуже небезпечним.

Тренерська рада спільно з М. С. А. Бєлопуховым приймає рішення: спуск на льодовик Вітковського і звідти — у табір на льодовику Федченко.

Треба сказати, що такий шлях вже здійснювала група під керівництвом М. С. В. Ноздрюхіна. Шлях здійснювався на лижах і в той час року (навесні), коли тріщини на льодовику Вітковського були закриті.

О 7:30 ранку згортаємо палатки і йдемо вниз. Через годину приймається Тренерською Радою рішення — розбити палатки і перечекати заметіль. У цих місцях ніхто не був, орієнтування за картою нічого не дає, так як не видно ні Піка «6150 м», ні Піка Фіккера, тобто знайомих орієнтирів.

Весь минулий день і ніч йшов сніг. Обстановка ускладнилася, так як якщо переждати, то не встигнути до контрольного терміну повернутися у верхній базовий табір, ми не отримували сигналів спостерігачів, що вони прийняли наші сигнали, обмежена кількість продуктів, що залишилися, не давала можливості відсиджуватися і, останнє, група вже дві доби перебувала на висоті понад 6000 м.

Об 8:00 знову згортаємо табір і йдемо у бік льодовика Вітковського. Видимість то поліпшується, то погіршується. На шляху зустрічається цілий ряд широких і глибоких тріщин. Одні з них долаються повзком по вузьких снігових місточках із ретельною страховкою, інші обходяться.

У деякі тріщини доводилося спускатися на дно. Спуск і вихід із тріщин супроводжувався рубкою сходів. Найбільшу небезпеку і психологічну трудність проходження льодоспаду представляють закриті тріщини, яких тут безліч.

Не дивлячись на ретельне зондування льодорубом (майже кожен метр зондувався), було багато випадків провалів у тріщини. Але завдяки дуже уважній і надійній страховці ніхто із учасників не отримав травм.

Подібний маршрут триває до спуску з льодоспаду льодовика Вітковського. О 17:00 група таджицьких альпіністів спустилася із льодоспаду. Вправо видно знайомі обриси Піка. Висока стіна, далі, Пік Германа Тітова (6113,5 м).

Тут шлях був знайомий деяким учасникам, так як тут вони були при спасроботах по пошуках двох альпіністів експедиції ЦС ДСТ «Буревісник» (Гребенюка і Приходько).

Зустрічаються закриті трэш, тріщини (фото № 2). На ділянці від льодоспаду до верхнього базового табору необхідно не послаблювати уваги, учасники з`вязок повинні йти на повну мотузку. О 21:00 група прийшла у верхній базовий табір. Порівнюючи пройдений маршрут із усіма маршрутами попередніх сходжень у цьому і в інших районах, група оцінює його як маршрут 5Б кат. скл.

Сходження на вершини в цьому районі: Омар-Хайём — 4Б кат. скл., Пік Гріна — 4Б кат. скл., першопроходження на Пік Германа Тітова — 4Б+1.

Тільки це переконало нас у справедливості нашої оцінки пройденого маршруту на Пік «6150 м».

VIII.

Список

Учасники сходження на Пік «6150 м»: Пік Ніколаєва-Поповича.

Опис склали:

1. Бєлопухов А.
2. Кожухін Ю.
3. Пекарський В.

Маршрут експедиції

1962 р. на Пік 6150 м

• Базовий табір
• Місце нічівлі

Схема

Маршрут сходження на Пік 6150 метрів

Помо №2 Буг на перешийку — льодовому схилі, на якому ногами перебуваємо анклави Академії Наук. Снігова вершина «6150 м»

Помо №2

Помо №3

Помо №4

Помо №2 Середній, 6150 м