I. Клас сходження висотно-технічний. 2. Район сходження — Південно-Західний Памір, ущелина Кишти-Джероб. 3. Маршрут сходження із зазначенням вершин і їх висот: пік Енгельса. Південна вершина 6318 м Східна стіна. 4. Передбачувана категорія труднощів 6Б. 5. Характеристика сходження: Перепад висот 1318 м Стіни 1170 м Середня крутість 80° Протяжність складних ділянок (5–6 кат. тр.) — 900 м. 6. Забито крюків: для страховки, для створення штучних точок опор: Скельних 360/16, льодових 0, шлямбурних 20/11. 7. Застосовано закладок 77/16. 8. Кількість ночівель та їх характеристика — 8. На полицях нормальні. 9. Кількість ходових годин 87. 10. Прізвище, ім'я, по батькові керівника, учасників та їх кваліфікація:

• ШОПІН В.Г. МС — керівник
• СУРЖИК М.В. МС — заступник керівника
• ОШЕ Е.А. МС
• КРЮКОВ В.П. МС
• ГЛАДКИХ Б.В. МС
• ЛИХАЧОВ В.Г. КМС
• КОСМАЧ Г.І. КМС
• ПОЛЯКОВ Г.А. КМС

11. Тренер команди — ЗАХАРОВ П.П. МС.
12. Дата виходу на маршрут і повернення: з 21 липня по 31 липня 1979 р.

• Маршрут сходження на пік Енгельса (південна вершина 6318 м) по східній стіні.
• Маршрут Богомолова.

2. Опис маршруту

Стіна являє собою ряд вертикальних поясів, розділених крутими полицями, покритими льодом і снігом. У денний час внаслідок танення потоки води заливають багато ділянок стіни, які із заходом сонця покриваються крижаною коркою.

Весь намічений для проходження маршрут можна представити як такий, що складається з трьох основних частин (фото лист 12; схема лист 13): I. Нижня частина (ділянки R0–R8) — гладкі стіни, з незначним рельєфом, крутість — внизу 70°; вгорі до 80°, протяжність 450 м. За характером скель, за складністю ця частина нагадує нижній бастіон із С-З стіни в Чапдара, але піднятий на висоту 5000–5450 м. Скелі монолітні, тріщин мало. Значні ділянки до середини дня змочуються водою. II. Бастіон (ділянки R8–R17) — найбільш складна частина, крутість 85°–90°, протяжність 340 м. У нашій практиці ділянка такої протяжної складності не зустрічалася. Маршрут проходить по стіні з численними нависами. Стіна розсічена на всій протяжності (по висоті), періодично переривається щілиною. Окремі ділянки стіни за рельєфом і складністю нагадують верхню частину С. стіни в Далар і середню частину С-З стіни в Б. Нахар, але ці ділянки більше за протяжністю і абсолютною висотою (5450–5800 м). III. Верхня частина (ділянки R17–R26) — більш полога і розчленована маса, крутістю 75°–80°, протяжністю 400 м. Всю верхню частину перетинає світлий пояс. Вихід на гребінь по фірновому схилу крутістю 55°–60° протяжністю 160 м через карниз. Гребінь обривається в бік ущелини Кишти-Джероб суцільним сніговим карнизом.

3. Організація руху на маршруті

Організація руху на окремих ділянках маршруту будувалася залежно від того, яка частина маршруту намічалася до проходження.

При проходженні перших двох частин маршруту робота будувалася таким чином: перша зв'язка вранці виходить на обробку, маючи при собі: одну зв'язкову і 2–3 перильні мотузки, два молотка, тридцять різних скельних крюків, десять шлямбурних крюків, 4–6 закладок типу «стоппер» і «гекс», «перекус», індивідуальну аптечку і радіостанцію. Вся робота зв'язок проводиться на подвійній мотузці. Перший у зв'язці працює без рюкзака, у галошах. За необхідності працююча зв'язка може зв'язуватися з бівуаками по радіостанції (кожну годину на бівуаку виходять на зв'язок), доповідати обстановку і викликати другу зв'язку для продовження обробки, коригувати кількість і номенклатуру спорядження, необхідного для проходження тієї чи іншої ділянки маршруту, або дати команду на згортання бівуаку, у разі якщо проблема виходу на місце чергової запланованої ночівлі буде вирішена.

Спорядження, наявне у зв'язки:

• одна зв'язкова і 2–3 перильні мотузки
• два молотка
• тридцять різних скельних крюків
• десять шлямбурних крюків
• 4–6 закладок типу «стоппер» і «гекс»
• «перекус»
• індивідуальна аптечка
• радіостанція

Перший у зв'язці, пройшовши якусь ділянку маршруту, закріплює одну із зв'язкових мотузок, що використовується згодом як перила. Другий (у першій зв'язці), проходячи оброблену ділянку по перилах із верхньою страховкою, вибиває частину проміжних крюків, випрямляє перила. З собою він несе мотузку, яка використовується при подальшому просуванні як друга зв'язкова мотузка.

При надходженні команди від працюючої нагорі зв'язки, ті, що залишилися:

• згортають бівуак;
• починають рух по перилах з рюкзаками за допомогою затискачів.

Вага рюкзака у «транспортної групи» на початку сходження становила 12–16 кг. Рух з метою забезпечення безпеки проводився по перилах у зв'язках. Подібна організація руху була відпрацьована і застосовувалася, враховуючи:

• потенційну можливість попадання каміння, що збивається падаючим льодом, по мотузках;
• можливу необхідність допомоги членів зв'язки один одному (другий у кожній зв'язці має вагу рюкзака на 3–5 кг більше першого).

При проходженні верхньої частини маршруту на ділянках R18–R21 робота будувалася за тим же принципом, на інших ділянках передбачалося звичайне рух «зв'язка за зв'язкою» із попеременною страховкою; по гребню — одночасний рух зв'язок.

4. Графік руху

Виходячи зі складності окремих ділянок, їх протяжності, а також з метою забезпечення рівномірності руху і розподілу навантажень, планом передбачалося 6 ночівель на маршруті. (фото лист 12). Місця передбачуваних бівуаків були ретельно вивчені в трубу 60-кратного збільшення з точки зору їх безпеки.

Перепад висот маршруту 1318 м (висота Південної вершини п. Енгельса 6318 м, рівень льодовика під стіною 5000 м). Перепад висот стіни був визначений рівним 1170 м.

Графік руху був вироблений у такому вигляді:

• 21 липня: підхід під маршрут і обробка фірнового схилу. Ночівля під маршрутом. (ділянка R0–R1)
• 22 липня: обробка нижньої частини маршруту до ночівлі № 1. Ночівля під маршрутом. (ділянки R1–R4)
• 23 липня: проходження нижньої частини маршруту до ночівлі № 1 і обробка маршруту вище. Ночівля № 1. (ділянки R0–R4 і вище)
• 24 липня: проходження маршруту до ночівлі № 2 під бастіоном. Ночівля № 2. (ділянки R4–R8)
• 25 липня: Обробка нижньої частини бастіона. Бастіон — найбільш технічно складна ділянка, що виділяється своєю крутістю, наявністю карнизів і бідністю рельєфу. Поличок, придатних для організації хоча б сидячого бівуаку, на ньому не проглядалося. Тому передбачалася його первісна обробка з ночівлі № 2, 3 під бастіоном. Ночівля № 3. (вище ділянки R8)
• 26 липня: Проходження нижньої частини бастіона до ночівлі № 4. Ночівля № 4. (ділянка R8–R14)
• 27 липня: Проходження верхньої частини бастіона до ночівлі № 5. Ночівля № 5. (ділянки R14–R21)
• 28 липня: проходження верхньої частини маршруту, вихід на гребінь або на вершину, залежно від стану снігу при виході на гребінь. Ночівля № 6 (на гребені). (ділянки R21–R26, R27)
• 29 липня: проходження гребеня і сходження на Південну вершину п. Енгельса. (У разі, якщо сходження не буде здійснено напередодні). Спуск з вершини на перевал Зугванд. Ночівля на перевалі (схема лист 2). (ділянки R26–R27)
• 30 липня: повернення через перевал 5200 м в ущелину Кишти-Джероб.
• 31 липня і 1 серпня: запасні дні на непогоду.

Тактичний план сходження командою в основному витриманий. Допущені відхилення були викликані рядом об'єктивних причин, викладених у розділі «Порядок проходження маршруту», і не вплинули на загальну кількість ходових годин, збільшивши лише число ночівель і кількість днів, витрачених на сходження.

5. Розподіл обов'язків між учасниками

Більшість учасників команди в одному і тому ж складі здійснили ряд складних сходжень, брали участь у першості СРСР з альпінізму. Їми були пройдені маршрути:

• на в. Нахар по С-З стіні — 6Б кат. скл. (III місце, 1974 р.);
• в Далар по С. стіні і по центру бастіону — першопроходження 5Б–6Б кат. скл. (IX місце в першості СРСР і 1 місце в чемпіонаті м. Ленінграда);
• на в. Чапдара по С-З стіні — 6Б кат. скл.;
• в Зіндон по С-З стіні — 6Б кат. скл. (II місце, 1977 р.).

Оше Е.А. був учасником команди, яка зайняла 1 місце чемпіонату СРСР у скельному класі (1978 р.) сходженням на в. Замок по Ю стіні. Більшість учасників команди — кваліфіковані скалолази: Шопін В.Г. і Космач Г.І. — КМС зі скалолазання; Суржик М.В., Крюков В.П., Оше Е.А. і Лихачов В.Г. — 1-й сп. розряд.

З урахуванням особистих якостей і досвіду учасників команди, на час сходження обов'язки між учасниками були розподілені таким чином:

• Шопін В.Г. — загальне керівництво сходженням, координація діями зв'язок, поперемінна робота в першій зв'язці при обробці.
• Суржик М.В. — радіозв'язок, вибивання крюків, поперемінна робота в першій зв'язці при обробці.
• Оше Е.А., Лихачов В.Г., Космач Г.І., Поляков Г.А., Крюков В.П., Гладких Б.В. — поперемінна робота в першій зв'язці при обробці та на інших місцях при русі.

Крім того, на Крюкова В.П. було покладено ведення записів по ходу проходження маршруту, на Космача Г.І. — організацію харчування, на Гладких Б.В. — «медичне забезпечення».

Всі перелічені обов'язки взаємозамінні, і кожен учасник здатний виконувати будь-які функції. Маршрут сходження на пік Енгельса (південнакижня вершина) по східній стіні.

Схема маршруту

• Гребінь ~ 15° ~ 500 м, Заструги (R26–R27)
• R25: Фірновий схил, 160 м, 55°
• R24: Крупноблочні скелі, 30 м, 70°
• R23: Стіна, 20 м, 75°
• R22: Стіна, 30 м, 75°
• R21: Крупноблочні скелі, 20 м, 60°
• R20: Стіна, 50 м, 85° (4)
• R19: Крупноблочні скелі, 40 м, 60° (5)
• R18: Стіна, 50 м, 80° (5)
• R17: Полиця, 70 м, 20°
• Нависаюча ділянка, Карниз
• R16: Стіна, 55 м, 85° (6)
• R15: Стіна, 15 м, 92° (6)
• R14: Стіна, 10 м, 90° (6)
• Камін, щілина, виступ, щілина
• R13: Стіна, щілина-камін, 80 м, 85° (6)
• R12: Стіна, щілина, 40 м, 85° (6)
• Навис, щілина
• R11: Стіна, щілина, 60 м, 85° (5)
• R10: Стіна, 22 м, 90° (5)
• R9: Внутрішній кут, 8 м, 90° (5)
• Відкол
• R8: Відкол, 50 м, 85° (6)
• Полиця
• R7: Стіна, 40 м, 80° (6)
• Нависаюча ділянка
• Карниз
• Виступ
• Вн. кут
• R6: Внутрішній кут, 55 м, 90° (6)
• R5: Стіна, 60 м, 80° (5)
• Полиця
• R4: Ділянка зі шлямбурами, стіна, 80 м, 75° (5)
• R3: Стіна, 100 м, 70° (5)
• R2: Стіна, 20 м, 80° (5)
• R1: Стіна, 60 м, 70° (5)
• R0: Фірновий схил, 50 м, 50° Маршрут сходження на пік Енгельса (південна вершина) по східній стіні.

8. Харчування

На маршрут було взято 28 кг продуктів із розрахунку 400 г на день на людину. Учасники мали дворазове гаряче харчування і «перекус». Підбір продуктів проводився за можливості з урахуванням смаку кожного. Були наявні різні вітаміни.

IV. Порядок проходження маршруту

21 липня. День похмурий. Низька хмарність закриває стіну. 12:00. У повному складі вийшли під маршрут. Місце бівуаку під стіною вибрано заздалегідь, зроблено заброски. У залишок світлого часу уточнюємо початок маршруту: два чорних поточки, чітко видимих на стіні трохи лівіше неявно вираженого контрфорса, що відходить від вершинного гребеня. 14:00. Двійка Оше–Поляков вийшла протоптати сліди на фірновому схилі (50 м, 50°), поки сніг не замерз (ділянка R0–R1). Намічаємо план першого дня — дня обробки нижньої частини стіни. О 20:00 провели сеанс радіозв'язку, чутність хороша.

22 липня. Зв'язка Оше–Поляков о 8:00 вийшла на обробку двох перших мотузок маршруту. Завдання сьогоднішнього дня — обробка ділянки стіни до місця передбачуваної ночівлі № 1. Підхід від бівуаку під стіну зайняв 1 год. Початок маршруту по стіні, вздовж лівого чорного поточки — 60 м, 70°, ділянка R1–R2. Першому відразу ж довелося одягнути галоші. Стіна досить гладка, з малою кількістю тріщин, покрита пилом, так що галоші постійно прослизають. 60 м вгору вільним лазінням у напрямку невеликого похилого виступу (35° у площині стіни) під круту стінку із нависаючим лобом. По стіні вправо, вгору в обхід навису — 20 м, 80°, ділянка R2–R3. Довелося використовувати драбину.

Зв'язки змінилися. Лихачов–Космач, через півметровий виступ і далі по загладженій стіні (100 м, 70°, ділянка R3–R4) вийшли о 18:00 до місця передбачуваної ночівлі № 1. Закріпивши перила, зв'язка спускається на бівуак. У цей день група відпрацювала на маршруті 10 годин, обробивши 180 м, забивши 52 крюка.