1. Паспорт сходження

Район: хребет Саукдара (зах. відріг хр. Зулумарт, Північний Памір). Ущелина: Північний Зулумарт. Номер розділу за класифікаційною таблицею 1999 року — 4.5
Найменування вершини: пік Белеулі. Назва маршруту: північною стіною східного гребеня.
Пропонується — 4Б кат. скл., первосходження.
Характер маршруту: сніжно-льодовий.
Перепад висоти маршруту: 905 м (за альтиметром)

Протяжність маршруту: 1680 м. Протяжність ділянок:
- V кат. скл. — 0 м.
- VI кат. скл. — 0 м.
Середня крутість:
- основної ділянки маршруту — 33,6°
- усього маршруту — 33,6°
Залишено «крюків» на маршруті:

усього — 0; у тому числі, шлямбурних — 0. Використано крюків на маршруті: 12–25 Шлямбурних стаціонарних — 0, у тому числі, ІТО — 0. Шлямбурних знімних — 0, у тому числі, ІТО — 0. Використано всього ІТО — 0
Ходових годин команди: 8 год 20 хв, 2 дні
Керівник: Лебедєв Андрій Олександрович, МСМК зі туризму Учасники:
- Львов Вячеслав Юрійович, 1-й сп. розряд зі туризму
- Ністратов Ігор Ігорович, 1-й сп. розряд зі туризму
- Рикалов Петро Володимирович, КМС зі туризму
Тренер: Лебедєв Андрій Олександрович
Вихід на маршрут: 16:20 2 серпня 2001 р.

Вихід на вершину: 18:15 3 серпня 2001 р.

Спуск до початку маршруту: 14:00 4 серпня 2001 р.

2. Загальне фото вершини

Ф.1.

Фотографія зроблена 5 серпня 2001 р. Місце фотозйомки — морена правого борту долини Північний Зулумарт

3. Огляд району

Пік Белеулі (6065) розташований у хребті Саукдара (зах. відріг хр. Зулумарт) на захід від язика льодовика Північний Зулумарт. Це найвища точка великого гірського простору від льодовика Федченко на заході до озера Каракуль на сході й від долини Сауксая на півночі до долини Танимаса на півдні. Відсутність спроб сходжень на цю вершину пояснюється її значною віддаленістю від доріг. Найпростіший підхід до її підніжжя веде з долини річки Байгашки через перевал Нікітіна (5287, 2А) у долину Північного Зулумарта. У долину Байгашки можна заїхати з Оша на автотранспорті підвищеної прохідності, звернувши на захід зі Східного Памірського тракту перед долиною Маркансу. Наша експедиція увійшла в район із заходу по долині Сауксая. Базовий табір експедиції був розбитий у долині Північного Зулумарта нижче за язик однойменного льодовика на висоті 4320 м. Тут у широкій галечниковій заплаві на правому березі річки є потужне джерело з чистою водою. Вода фільтрується із-під морени льодовика, що спускається з перевала Нікітіна.

4. Схема району

На схемі номером 69 позначається перевал Нікітіна (5287 м, 2А)

5. Підхід до вершини із базового табору

Від базового табору (4320 м) перейти убрід Північний Зулумарт і перетнути галечникову заплаву річки на південний захід до гирла струмка перед моренним валом долини. Уздовж струмка піднятися на ліву морену безіменного льодовика лівого борту долини Північний Зулумарт (1 год від БЛ). Потім піднятися мореною до виходу на пологу частину безіменного льодовика вище його круто низпадаючого язика (40 хв). Льодовиком за 1 год 30 хв піднятися до підніжжя північного схилу піку Белеулі. Висота 5160 м. Після обіду рекомендується:

вийти на маршрут
заночувати під сераком на початку льодоспаду на висоті 5440 м.

6. Технічна фотографія маршруту

Ф.2.

7. Таблиця ділянок маршруту

№	Найменування ділянки	Висота початку	Висота кінця	фото	Складність	Довжина (м)	Крутість (град.)
R7	Сн-лд гребінь	5960	6065	2,8	2	300	15°, подекуди 30°
R6	Лд. Стіна	5900	5960	2,8	3	80	45°, угорі 55°
R5	Сн. Схил	5770	5900	2,8	2	300	20–30°
R4	Лд. Стіна	5670	5770	2,4,5,8	4	120	50°, унизу 65°
R3	Сн. Схил	5620	5670	2	1	100	20–30°
R2	Сн-лд схил	5440	5640	2,3	3	250	45°, подекуди 50°
R1	Сн-лд схил	5160	5440	2	2	530	Від 30° до 35°

8. Профіль маршруту

Масштаб 1:10000 (1 см — 100 м)

9. Опис проходження маршруту

2 серпня після обіду ми перетнули льодовик, зв'язалися й підійшли до підніжжя льодового схилу. Висота основи вершини — 5160 м. За 1 год 20 хв у зв'язках одночасно піднялися (ділянка R1) до першого серака перед входом у льодоспад. Під укриттям цього серака стали на нічліг. Висота — 5440 м.

3 серпня. Наступного ранку ми увійшли в льодоспад. Майже одразу почалася перильна робота. Через 250 м (лід, подекуди кірка снігу до 10 см, крутість від 45° до 50°, ділянка R2) ми вийшли на снігове поле (ділянка R3), над яким нависала замикаюча вихід на плато льодова стіна (ділянка R4). Стіна починалася з крутого чола (60–65°, 40 м), потім слідував розсічений бергшрундом схил (50°, 80 м). Вище схил виположувався і переходив у сніговий схил. У правій за ходом частині бергшрунд невисокий (1,5 м). Там ми його й подолали.

Сніговий схил (ділянка R5) виявився дуже крутим, тому для встановлення табору довелося піднятися в його середню частину і знайти розлом. Висота 5860 м. Після недовготривалого відпочинку в наметах вийшли налегке на вершину. Вихід на східний гребінь вершини в його найнижчій частині ускладнювався розломами. Довелося обійти розломи праворуч (за ходом), провісивши 80 м перил (лід, 45–50°, у кінці ділянки сніг, ділянка R6). Простий гребінь (ділянка R7) пройшли одночасно. На вершину піднялися о 18:15. Тур встановили на виході скель, які перебувають за 50 м на південний захід від найвищої точки. Старого тура не виявили. На вершині провели близько години, потім спустилися в табір 5860 м.

4 серпня. Уранці почали спуск із застосуванням найрізноманітніших засобів для кріплення мотузкових петель:

На льоду свердлили проушини,
На пухкому снігу закладали капронові платки («парашютики»),
В одному місці, де був і не лід і не сніг, а щось середнє, вирубали стовпчик із жолобком під репшнур.

Із плато до першої ночівлі (5440 м) кинули 8 мотузок. Після обіду біля підніжжя вершини за 2 год спустилися до річки Північний Зулумарт. Тут нас чекав найскладніший у поході брід. А після броду — гарячий чай, а потім святкова вечеря в базовому таборі. Висота 4320 м.