Московський міський со­вет ДСТ «Спарта­к»

Пік Бастилія по західному контрфорсу і канту північної стіни (першосходження)

5Б кат. сл.

Капітан команди майстер спорту Піссулов Д.Б. Тренери команди:

• майстер спорту міжнародного класу Ковтуненко В.Д.
• майстер спорту Мартиновський А.А.

1975 р.

Схема райо­ну.

I. Короткий географічний опис райо­ну

Вершина Бастилія (5400 м) розташована в невеликому відро­зі хребта Академії Наук, що розділяє басейни льодовиків Медвежий і Абдуктор Центрального Паміра.

Терitorialно:

• Таджицька РСР
• Горно­-Бадахшанська автономна область
• Ванчський район

Круті північні стіни піку Бастилія омиваються верхів'ями льодовика Медвежого. Інші схили — пологі, є фірновою областю лівого притоку льодовика Федченко.

З заходу, вздовж річки Абдукатор до селища геологів Дальній тягнеться хороша пасажирська дорога, тому район Ванча в даний час є легкодоступним як зі сторони м. Хорога Таджицької РСР, так і від м. Ош Киргизької РСР.

На роз­вилці уще­лин Аб­ду­ка­тор і Гео­гра­фі­чно­го то­ва­ри­ст­ва роз­а­шо­ва­ний ді­ю­чий уже дру­гий рік па­латоч­ний та­бір «Ви­сотник».

Майже всі вер­ши­ни рай­о­ну сло­же­ні з силь­но руй­но­ва­них слан­ців і пі­сча­ни­ків, мі­сця­ми зі слід­ами вул­ка­ні­чної дія­ль­но­сті (гра­ни­ти, кра­ни­ти, ту­фи). Клі­мат в рай­о­ні дово­лі стій­кий, од­на­к рез­кі ко­ли­ван­ня до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри (від +20 °С вдень до −10 °С вве­че­рі) зна­ч­но ут­ру­д­ня­ють під­йо­ми на вер­ши­ни більш 5 тис. м.

У спо­ртив­но­му від­но­шен­ні район Ван­ча дуже ін­те­ре­с­ний. Тут зна­хо­дять­ся та­кі ві­до­мі вер­ши­ни, як:

• пік Ре­во­лю­ції,
• пік Ком­у­ніс­ти­чної Ака­де­мії,
• пік 26-ти Ба­кин­ських Ко­мі­са­рів.

І мож­ли­во, саме на­яв­ні­стю цих по­пу­ляр­них вер­шин, що при­тя­гу­ють до се­бе ува­гу ба­гать­ох аль­пі­ні­с­т­ських екс­пе­ди­цій, по­яс­ню­єть­ся той факт, що в рай­о­ні дуже ба­га­то гір, на вер­ши­ни яких ще не сту­па­ла но­га лю­ди­ни. На­при­клад, в ци­р­ку, що здобув собі по­гану сла­ву сво­ї­ми пе­ре­су­ва­н­ня­ми льод­ни­ка Медвежого, немає жод­ної під­ко­ре­ної вер­ши­ни.

II. Склад тру­пи. Ор­га­ні­за­цій­ні і так­ти­чні пла­ни. Спа­рю­ван­ня.

Команда, яка здійснила дане сходження, входила до складу зборів МГС ДОІ «Спарта­ки», що проводилися на базі табору «Восходник». До неї увійшли:

• м.с. Піскулов Д. — капітан
• Бешкпров В. — 1-й сп. розряд
• Іванов Н. — 1-й сп. розряд
• Коровкин О. — КМС

Учасники трупи вже багато років ходять в горах разом і мають досвід висотних і льодовико­вих сходжень (п. Хан-Тенгрі, п. Енгельса, Далар Двійняшка тощо).

До сходження такої складності команда готувалася весь рік. Тривалі кроси, лазіння по скалодрому в Царицино і по перекладині в Долгопрудному дозволили учасникам команди швидко набути хорошу спортивну форму. У травні був прове­дений збір на базі табору «Дугоба» для учасників команди, під час якого були відпрацьовані деякі технічні моменти:

• випробувано нове спеціальне спорядження;
• здійснено тренувальні сходження.

Ба­зо­вий та­бір екс­пе­ди­ції МГС ДОІ «Спар­так» зна­хо­див­ся в лі­во­му (о­ро­гра­фі­чно) кар­ма­ні мо­ре­ни льод­ни­ка Медвежий. У чо­ти­рьох–пя­ти годинах ходь­би по льод­ни­ку, на не­ве­ли­ко­му мо­рен­но­му острів­ці був роз­би­тий штур­мо­вий та­бір, з якого ве­лись на­гля­ди за на­мі­че­ним мар­шру­том.

Так­ти­ка штур­му бу­ла по­бу­до­ва­на на ос­но­ві кон­крет­них умов, що сло­жи­ли­ся до мо­мен­ту ви­хо­ду на сходження, з урахуванням:

• пер­шо­сход­жен­ня,
• склад­но­сті,
• ви­со­ти і про­до­л­жи­ль­но­сті мар­шру­ту,
• сил і ста­ну ко­ман­ди,
• за­без­пе­че­но­сті сна­ря­джен­ням,
• роз­від­ки і по­пе­ре­д­ньої під­го­тов­ки мар­шру­ту,
• по­го­ди,
• вза­є­мо­дії з гру­пою на­гля­да­чів.

При цьому ос­нов­ну ува­гу бу­ло при­ді­ле­но на без­пе­ку про­хо­джен­ня мар­шру­ту.

Пе­ред сходженням бу­ла про­ве­де­на розвідка пу­ті спуску (льодо­па­ду пере­ва­лу Аб­дук­тор I).

На сходженні:

• Всі склад­ні­ші ділянки про­хо­ди­лись без рюк­за­ків.
• Пер­ший йшов ці ділянки в об­лег­ше­но­му віб­ра­мі.
• Вага кож­но­го рюк­за­ка ста­но­ви­ла 18 кг.
• На­бір про­ду­ктів був ка­ло­рий­ним, із роз­ра­хун­ку 600 г на день на лю­ди­ну.

Ос­на­щен­ня ко­ман­ди:

• Віт­чиз­ня­не: спе­ці­аль­не і штат­не сна­ря­джен­ня.
• Ім­порт­не: віб­рам, кі­г­ті і мотуз­ка.
• Всі га­ки від­по­ві­да­ли нор­мам міц­но­сті, прий­ня­тим у ре­ко­мен­да­ції Фе­де­ра­ції аль­пі­ніз­му СРСР.
• Снаря­джен­ня на 95 % бу­ло спе­ці­аль­но­го ви­го­тов­лен­ня із за­сто­су­ван­ням лег­ких сплавів, міц­них не­про­ду­ва­є­мих тка­нин, су­час­них форм і мо­де­лей.

За­хо­ди без­пе­ки:

• Рух на подвій­ній мотуз­ці на склад­них ді­лян­ках.
• Ви­ко­ри­с­тан­ня ка­сок.
• Різ­но­ма­ніт­ний ас­ор­ти­мент га­ків.
• Чіт­кий план зв'яз­ку і сиг­на­лі­за­ції.
• На­гля­д із ба­зо­во­го та­бо­ру.
• На­яв­ність ква­лі­фі­ко­ва­ної допо­між­ної гру­пи.

Спи­сок снаря­джен­ня

1. Палат­ка «Памірка» 3,75 кг
2. Примус «Фобус» за­прав­ле­ний 1,5 kr
3. Бен­зин 2 фля­ги по 2 л — 5 kr
4. Ка­стру­ля 2 л — 1,2 kr
5. Ап­теч­ка — 0,5 kr
6. Кі­г­ті 4 па­ри (спец­за­мов­лен­ня) — 2 kr
7. Мо­лот­ки скаль­ні 3 шт. — 36 kr
8. Льодо­ві га­ки (ти­тан) 10 мт. — 1 kr
9. Шлям­бур­го­ві га­ки і пла­ум­бу­рі (не за­сто­со­ву­ва­лись)

• 2 кг. Ска­ль­ні га­ки (ти­тан) 40 м — 2 кг. Ле­ден­щи 6 м (о­пе­пза­каз) — 0,6 кг. Ра­ке­ти з ра­ке­ти­цею — 0,4 кг. Блок-тормоз — 0,4 кг. Ра­пі­ра "Ві­тал­ка" — 0,4 кг. Фо­на­рик, сві­чі — 0,3 кг. Фо­то­ап­па­ра­ти 2 м — 2 кг. Репшнур ∅ 5 мм 40 м — 1 кг. Ос­нов­на мотуз­ка ∅ 10 мм (пей­лон) 2 × 40 — 5 кг. ∅ 9 мм (ка­прон) 1 × 80 — 4 кг. Ка­ра­бі­ни ВЦ­СПС 8 м × 0,17 — 1,6 кг. ти­та­но­ві 20 м × 0,1 — 2 кг. а­лю­мі­ні­є­во­го спла­ву 10 м × 0,07 — 0,7 кг.

39,85

Роз­ві­ду­ва­ль­ні ви­хо­ди

У період підготовки до першосходження на пік Басти­лія команда здійснила кілька розвідувальних виходів. Враховуючи, що в басейні льодовика Медвежий до сього часу не зроблено жодного сходження і, отже, майже повністю відсутня інформація про характер маршрутів на Басти­лію, про шляхи підйому і спуску, ми вирішили розвідку проводити двома групами:

• Пер­ша гру­па в складі керів­ни­ка сходження Ю. Пі­ску­ло­ва і уча­с­ни­ка ко­ман­ди В. Бе­шкі­ро­ва по­ви­нна бу­ла роз­ві­да­ти про­хід від Ба­зо­во­го та­бо­ру по льод­ни­ку Медвежий до пі­ку Ба­сти­лія, по­ста­ви­ти там па­лат­ку, ви­бра­ти ва­рі­ант під­йо­му і об­ро­би­ти ниж­ню ча­сти­ну мар­шру­ту.
• Дру­га двій­ка в складі кан­ди­да­та в май­ст­ра спор­ту В. Гін­збур­га і пер­шо­роз­ряд­ни­ка Л. Ка­ра­гу­би ви­й­шла на роз­від­ку мож­ли­вих шляхів спуску.

Ра­но вранці 22 липня че­ти­ри аль­пі­ні­с­ти Пі­ску­лов — Баш­кі­ров і Гінзбург — Ка­ра­гу­ба ви­й­шли з Ба­зо­во­го та­бо­ру у язи­ка л. Медве­жий. По­пит­ка прой­ти по лі­вій (о­ро­гра­фі­ч­но) пра­вій мо­ре­ні льод­ни­ка не вдалася. До­ве­ло­ся спус­ти­ти­ся на льод­ник і, пе­ре­хо­дя­чи через по­то­ки льод­ни­ко­вої во­ди, ви­й­ти на се­ре­ди­ну льод­ни­ка. Шлях ви­явив­ся зру­ч­ним: прак­ти­ч­но пов­на від­сут­ність тріщин, не­кру­ті гре­б­ні льоду, ді­лян­ки мо­ре­ни. Ко­е-де ви­би­ва­ли сходи, ми про­й­шли ще 2 год.

Не­спо­ді­ва­но із-за по­во­ро­ту льод­ни­ка по­ка­за­ла­ся, на­ре­шті, Ба­сти­лія і її чор­на дво­ки­ло­мет­ро­ва, май­же від­вес­на пів­ні­чна стіна. Про кру­тиз­ну сті­ни свід­чи­ло май­же пов­на від­сут­ність сні­гу на ній, не­зва­жа­ючи на не­дав­ні сні­го­па­ди. На остан­ній ді­лян­ці льод­ни­ка пе­ред сті­ною до­ве­ло­ся зв'яза­ти­ся через об­или­я тріщин. Ще че­рез годи­ну шля­ху ми сто­я­ли без­по­се­ре­дньо під сті­ною на ро­в­но­му плато льод­ни­ка.

По­с­та­ви­вши па­лат­ку на ост­ров­ках се­ре­д­ньої мо­ро­ни, двій­ки розій­шли­ся в різні сто­ро­ни: Пі­ску­лов — Баш­кі­ров — до сті­ни, а Гінз­бург — Ка­ра­гу­ба — до льодо­па­ду, який од­ра­зу ви­гля­дав за­гроз­ли­во і ви­кли­кав су­м­нів у мож­ли­во­сті про­хо­ду по ньо­му.

Ви­бір мар­шру­ту не зай­няв ба­га­то часу, т.я. від­ра­зу ж вся лі­ва ча­с­ти­на сті­ни бу­ла від­ки­ну­та через дуже ча­сте па­дін­ня каміння. За­те спра­ва по контрфорсу пів­ні­чної сті­ни, а по­тім по її кан­ту про­гля­дав­ся дуже ло­гі­ч­ний, кра­си­вий і від­но­с­но без­пе­ч­ний ма­р­ш­рут. Він по­чи­нав­ся від льод­ни­ка (3500 м) і ви­хо­див пря­мо на вер­ши­н­ну точ­ку пі­ку (5400 м), тобто майже два кі­ло­мет­ри кру­тих скель з не­ве­ли­кою кіль­кі­с­тю льодо­вих ді­ля­нок.

Осо­б­ли­во­сті ма­р­ш­ру­ту:

• Злі­ва від ма­р­ш­ру­ту від­кри­ва­єть­ся від­вес­на камне­не­без­пе­ч­на пів­ні­чна стіна
• Спра­ва його об­ме­жу­є кру­тий льодо­вий схил, що про­стрі­лю­єть­ся шмат­ка­ми льоду і каміння­ми
• Зни­зу про­бле­ма­тич­ною ви­гля­да­ла се­ре­д­ня ча­с­ти­на контрфорса до ви­хо­ду на кант
• Через ве­ли­ку від­да­леність (близь­ко 2 км по вер­ти­ка­лі) бу­ло не зо­всім яс­но про­хо­джен­ня вер­ши­н­ної ба­ш­ни

У решті часу двійка Піскулов — Башкиров почала обробку виходу під ла­винний ко­нус, з якого починався маршрут. Тут льодник настільки порваний, що довелося застосувати вищу льодову техніку з лазанням по майже прямовисним льодовим сті­нам. Промаркірувавши оброблений шлях, двійка повернулася до па­латки, де зустріла та­кож групу Тінобуога, яка повернулася з розвідки льодопаду. Вони розповіли, що прохід по центру льодопаду і по лівій (орографічній) частині неможливий через часті льодові обвали. Залишалася тільки права частина, по якій і було вирішено спускатися.

23 липня Пі­ску­лов — Баш­кі­ров ви­й­шли на по­даль­шу об­ро­б­ку, а Гінзбург — Ка­ра­гу­ба ра­зом із ти­ми, що підій­шли ін­ши­ми учасниками сходження і тренерами екс­пе­ди­ції зно­ву ви­й­шли на роз­від­ку спуску. До ве­чі­ра всі при­го­ту­ван­ня до штур­му бу­ли за­кін­че­ні:

• об­ро­б­ле­но льодо­вий ку­луар
• під­го­то­в­ле­но ви­хід на скелі

Ви­яви­ло­ся, що не­зва­жа­ючи на ве­ли­ку кру­тиз­ну, мар­шрут до­ста­т­ньо роз­ру­шений.

Бу­ло вирішено, що ос­тан­ній шлях спуску бу­де ви­рі­шу­ва­ти­ся учасниками сходження на вер­ши­ні, бо Схід­ний гре­бінь Ба­сти­лії зак­ри­вав ниж­ню ча­сти­ну спуску на вер­хнє плато л. Медве­жий. З цьо­го плато бу­ло вирішено спус­ка­ти­ся пра­вою ча­сти­ною льодо­па­ду з ви­хо­дом у се­ре­д­ній його ча­с­ти­ні на скаль­ний схил.

Гру­па на­мі­ря­ла­ся прой­ти мар­шрут із 3–4 ніч­лів­ка­ми.

Опи­с сходження на п. Ба­сти­лія по за­хід­но­му контргребеню і краю пів­ні­чної стіни

Ділянка R0–R1

Маршрут починається з верхів'їв сильно розірваного явника льодовика Медвежий. Підйом по сніжно-льодовому лавинному конусу до гирла кулуара між п. Бестилія і масивом, утвореним, згідно з картою, п. 5422. Рух на кігтях із застосуванням крюкової льодової страховки. Через небезпеку льодових обвалів цю ділянку рекомендується проходити в ранкові години.

Ділянка I–2

У вузькій частині гирла — траверс вліво (40 м) через лавинний шлейф до виходу на скальний контрфорс.

Ділянка 2–3

Вихід на скелі і далі вгору по правій частині контрфорса. Скелі тут — монолітні, очищені від порід, що руйнуються, льодовими обвалами.

Ділянка 3–4

Рух прямо вгору по зруйнованих скелях контрфорса. Лазіння середньої складності (60 м). З кожним кроком з'являється все більше «живих» каменів. Крутизна поступово збільшується. Страховка крюкова.

Ділянка 4–5

Траверс вправо-вгору по неявно вираженій зруйнованій полиці (30 м).

Ділянка 5–6

40 м — підйом вгору по крутих важких скелях. Дуже мало тріщин для надійної крюкової страховки, що сильно ускладнює рух. Втягування рюкзаків.

Ділянка R6–R7

Подолання 6 м пояса сильно зруйнованих скель вимагає максимальної обережності.

Ділянка R7–R8

15 м — крутий скальний жолоб. Лазіння середньої складності. Ділянка R8–R9. Легке лазіння по некрутому (30°) ділянці контрфорса довжиною 60 м, що веде до широкої полиці зі плямою снігу. Через обилие «живих» каменів рух вимагає, однак, певної обережності.

Ділянка R9–R10

З полиці, уходя вправо — вгору на сильно зруйновані скелі (страховка крюкова!), підйом на гострий гребінь контрфорса (5 веревок).

Ділянка 10–II

По гребню контрфорса підйом вгору до початку вузького і крутого сніжно — льодового кулуара з ручаєм («пер­ше пле­че»). Тут місце для нічівлі. Від базо­во­го табору на л. Медве­жий до «пер­шо­го пле­ча» — 9 год. Се­ред­ня кру­тиз­на близько 55°.

Ділянка II–12.

Перетинаючи кулуар в нижній його частині — підйом на лівий по ходу контрфорс, що утворює стіну кулуара.

Ділянка 12–13

Підйом по 60 м стіні на гребінь із ретельною крюковою страховкою, особливо в центральній частині стіни, що нависає, яку обходять зліва по ходу.

Ділянка R3–R4

По гострому гребню контрфорса, складеному із черепицеподібних плит, вгору 3 веревки до плити із сильно «роз'єднаних» порід. Далі підйом по плиті, де дуже важко знайти місце для надійної проміжної страховки.

Ділянка R4–R5

Обходячи вертикальний зліт контрфорса справа, вихід вгору по стіні в крутий внутрішній кут, складений із вузьких вертикально поставлених блоків. Підйом по куті із ретельною прочною страховкою із виходом на куполоподібні скелі, що нагадують панцир черепахи. Вив'язування рюкзаків.

Ділянка I5–I6

Траверсом вправо по тріщині — вихід під нависаючий внутрішній кут, висотою 40 м, складений із монолітних жовтих плит.

Ділянка I6–I7

Підйом прямо вгору 10 м по внутрішньому куті. Вив'язування рюкзаків.

Ділянка I7–I8

Траверс вліво — вгору на похилій полиці і по ній до 3-метрової монолітної прямовисної стінки.

Ділянка R18–R19

По 3-метровій стінці вихід вертикально вгору в 20-метровий крутий камін, рух в якому вимагає великої обережності через зруйновані породи.

Ділянка R19–R20

Камін виводить на зруйнований гребінь, по якому — 4 веревки до зльоту, де може зібратися вся група.

Ділянка R20–R21

Зліт є 60­м ділянкою мокрих скель зі снігом. Він виводить на «друге плече» контрфорса. Від першого до другого плеча 8 год роботи, середня крутизна 60°. На плечі — сніжний карниз, розчистивши основу якого на скелях, можна зробити місце для нічівлі.

Ділянка R21–R22

Відсиля шлях йде вгору (60­м) по крутому сніжно-льодовому гребню до скель, що виступають зліва по ходу руху по льоду і снігу. Страховка через льодоруб і потім через льодовий гак — вихід на обледенілі скелі.

Ділянка R22–R23

Легкий підйом по скелях із переходом у широкий сніжно-льодовий кулуар із сніжним шлейфом, що нагадує білий галстук в середній частині маршруту. Справа залишаються льодові схили над вузьким скальним гребнем, що розділяє верхню частину пройденого довгого кулуара зі снігом.

Ділянка 23–24

Підйом по границі скель і снігу на круту черепицеподібну гряду скель, що утворюють кант стіни.

Ділянка 24–25

Крутизна поступово збільшується, гряда звужується і переходить в гострий прямовисний в обидві сторони гребінь (крутизна гребеня 70°), що обривається вліво стіною, а вправо — крутими скелями на кулуар із льодом і снігом. Рух — верхом по канту, розчищаючи шлях від стирчащих вузьких і гострих порід, що руйнуються, 150 м із ретельною крюковою страховкою до верхнього кута стіни, що переходить в круті скелі вершинної башти.

Ділянка R25–R26

Підйом 25 м по границі скель і крутого льодового жолоба. Для страховки використовуються скальні гаки.

Ділянка R26–R27

Підйом вліво — вгору 10 м по скальному внутрішньому куті. У нижній частині внутрішнього кута:

• бруд­ний мок­рий льод,
• при­си­па­ний піском.

Важ­ке ла­зан­ня, ви­тя­гу­ван­ня рюк­за­ків.

Ділянка 27–28

Дуже важка ділянка (3 м) через пробку у внутрішньому куті (про­хо­дить­ся із за­сто­су­ван­ням драби­нок) і 10 м ділянка кру­тих глад­ких скель ви­во­дять на на­хи­ле­ну по­ли­цю, що має фор­му пан­ци­ря. На по­ли­ці може зі­бра­ти­ся вся гру­па, од­на­к по­ли­ця не­при­да­т­на для нічівлі через свою кру­тиз­ну і не­без­пе­ку каміння­дів.

Ділянка 28–29

Пер­ша двій­ка вер­ши­н­ної ба­ш­ни об­хо­дить­ся спра­ва по кру­тій по­ли­ці з ви­хо­дом у вузь­кий льодо­вий же­ло­б.

Ділянка 29–30

Пе­ре­тин льодо­во­го же­ло­ба впра­во. Ру­б­ка сходи­нок, льодо­ві га­ки.

Ділянка 30–31

Підйом на 20 м скальну стінку ста­ль­но­го ко­льо­ру, ниж­ня ча­с­ти­на якої має загла­дже­ні щі­ли­ни, а вер­х­ня — вер­ти­ка­ль­на ча­с­ти­на — счи­не­на з від­сла­ю­ю­чих­ся тон­ких плит. Ви­тя­гу­ван­ня рюк­за­ків.

Ділянка 31–32

Стіна виводить на уступ гребінця, який ділить льодовий жолоб на два рукави. Далі — спуск у правий по ходу вузький рукав льодового жолоба і перетин його до сірої скальної стіни.

Ділянка 32–33

40 м важкого лазіння вгору по сірій стіні на невелику полицю. Вив'язування рюкзаків.

Ділянка 33–34

Траверс вправо-вгору до нависаючого внутрішнього кута і по ньому вліво — вгору — на вузьку полицю, що веде до жовтої похилої плити.

Ділянка 34–35

Із-під плити вліво — вгору по зруйнованому внутрішньому куті (дуже камне­не­безпеч­на ділянка) — вихід під прямовисну стінку, складену із відслоюючихся тонких плит.

Ділянка 35–36

По дуже важкій 10-метровій стіні — вихід на гострий гребінь, що веде до вершини. Лазіння по стіні ускладнюється стирчащими з неї «живими» блоками, присипаними снігом. Рух вимагає максимальної обережності.

На гребені є майданчик, утворений напливом снігу на скелях, — місце для нічівлі.

• Палат­ка роз­та­шо­ву­єть­ся на май­дан­чи­ку на 2/3
• Від нічівлі на «другому плечі» до майданчика — 12 год роботи

Ділянка 36–37

Від майданчика підйом вгору по гострому гребню до провалу (40 м).

Ділянка 37–38

3 м стіна дуже важкого лазіння. Проходиться із застосуванням драбинок.

Ділянка 38–39

По крутих обледенілому і засніженому скелях вихід на вершинний сніжний купол.

Ділянка 39–40

По некрутому сніжному зльоту вихід на вершину. Від «панцирної полиці» середня крутизна вершинного підйому 70°.

Спуск із вершини на південний схід на верхнє плато льодовика Медвежий. Далі — в об­хід п. Бастилія до льодо­па­ду льодовика Медвежий. Льодо­пад долається по його пра­во­му краю біля границі скель. Потім — довгий траверс вправо по скальних полицях до однойменного ку­луа­ра, по яко­му — спуск на язик льодовика.

Вис­нов­ки по марш­ру­ту

Маршрут на пік Бастилія по західному контрфорсу і канту північної стіни логічний. Найскладніша частина маршруту розташована на висотах понад 5 тисяч метрів. Маршрут не є індустріальним і може бути пройдений вільним лазінням із повним забезпеченням безпеки. При цьому зруйнованість окремих ділянок маршруту вимагає від учасників сходження максимальної обережності.

Враховуючи свій досвід сходжень на вершини 5Б категорії складності (Двійняшка, Делар, Хан-Тенгрі, пік Енгельса, Уілпатa, пік Мушкетова, пік Московський Правди тощо), учасники команди вважають, що маршрут безсумнівно слід