I. Короткий географічний опис та спортивна характеристика траверсу

Вершини траверсу знаходяться на північно-західному Памірі. У своїй північній частині меридіанний хребет Паміра — хребет Академії Наук — роздвоюється, даючи на захід потужну гілку, яка закінчується піком Є. Корженевської. Вузлом роздвоєння є масив піку Ворошилова, що являє собою більш ніж 3-кілометрове підняття у вигляді гребеня, яке коливається за висотою від 6666 м до 6500 м.

Відріг має значну порізаність (від 7105 м до 5300 м), але тим не менш є єдиним масивом як у географічному, так і в альпіністському розумінні.

Масив омивається двома потужними льодовиками (Аю-Джилга та Москвіна) і розділяє дві великі долини (Аю-Джилга та Фортамбек).

Вершини, що входять до масиву, вже були підкорені за найпростішими шляхами:

• пік Ворошилова зі сходу;
• пік Чотирьох з південного заходу;
• пік Є. Корженевської із заходу і півдня.

Спроби здійснити траверс масиву ніхто не робив.

II. Короткий опис умов сходження у даному районі

а) Особливості рельєфу.

• Породи, що складають вершини відрога, дуже пухкі, дають величезну кількість осипів та морен.
• Тим не менш схили всього масиву, що обриваються на схід (у долину Аю-Джилга), мають велику кількість стін.
• Гребінь відрога сильно порізаний і має коливання за висотою в межах майже 2000 м (від 5300 м до 7105 м).

Поперечний розріз гребеня має вигляд гострого ножа, зі значною кількістю сніжних карнизів, що нависають на схід (у бік долини Аю-Джилга).

Крім того, хочеться відзначити досить велику кількість скельних жандармів або стінних скельних виходів на сніжно-льодовому гребені масиву.

б) Умови погоди. Знаходячись на заході хребта Академії Наук, який є природним кліматичним бар'єром на Памірі, район траверсу є одним із найбільш багатих за зволоженням районів Паміра взагалі, а оскільки він знаходиться у безпосередній близькості від перемички між піком Ворошилова та піком Калініна, то тут панують постійні західні вітри, що досягають часом значної сили.

Таким чином, район траверсу відрізняється:

• нестійкою погодою;
• значною кількістю опадів;
• сильними вітрами;
• низькими температурами через значну піднятість над рівнем океану.

в) Віддаленість. Район долини Аю-Джилга знаходиться за день ходьби (з однією переправою в гідрологічній колисці через річку Мук-Су) від метеостанції Алтин-Мазар і у двох днях ходьби від районного центру Дораут-Курган, розташованого в Алайській долині. Рух до названих населених пунктів здійснюється по стежці.

Найближча альпіністська база знаходиться в районі піку Леніна в Алайській долині, куди можна потрапити з Дораут-Кургану на машині.

г) Дослідженість району.

Район долини Аю-Джилга до нашої експедиції альпіністами не відвідувався. На даний момент членами основного та допоміжного складу у долині було здійснено кілька первовосхождень на вершини від 3-ї до 5-ї категорії складності.

III. Розвідувальні виходи та заброски

а) У попередній 1965 рік, у період з 1 по 10 липня, двійка Буданов П.П. – Борисенок О.Н. здійснила розвідувальний вихід у район долини Аю-Джилга і пройшла вгору по долині до цирку льодовика.

Двійка розвідала об'єкт траверсу та підходи до нього.

б) У період з 26 по 31 липня 1966 року було здійснено заброску під пік Є. Корженевської. Група складалася з дев'яти осіб:

• Буданов П.П.
• Аграновський Г.Л.
• Іл'їнський Г.Я.
• Клецько К.Б.
• Клецько Б.Б.
• Рощін І.Н.
• Устінов Д.К.
• Конопльов К.А.
• Шестко В.І.

IV. Організаційні та тактичні плани

Враховуючи численність групи (йшло дев'ять осіб – три палатки, три зв'язки) і значну складність маршруту (гострі круті скельні та льодові гребені та стінні ділянки), було прийнято рішення про організацію трьох трійок, здатних автономно вирішувати всі завдання, що виникають перед ними, і не втрачати тісних взаємин між собою. Правильність цього рішення було підтверджено життям.

Маючи досвід технічно складних сходжень і висотних траверсів, група взяла на озброєння тактичний план поступової облоги намічених об'єктів.

Жодних змін до наміченого раніше плану група не вносила.

Жодного нового спорядження, крім раніше застосовуваних групою зразків підвищеної міцності, виготовлених із титану, на цьому траверсі не застосовувалося.

V. Склад штормової групи та його корективи

У заявці до головної суддівської колегії від нашої групи значилося десять основних кандидатів для участі у траверсі:

За результатами тренувальних виходів та медичних оглядів на траверс вийшло дев'ять осіб. Лікар до сходження не допустив Шестка В.І.

VI. Оцінка дій учасників штурмової групи на траверсі

Враховуючи специфіку організаційної і тактичної схеми нашого траверсу, в якій була надана автономія трійкам при централізованому керівництві та координації, простіше дати об'єктивну оцінку роботі цих трійок, ніж кожному члену команди окремо.

• 1-й зв'язок–палатка: Буданов – Аграновський – Колчин. Зв'язок складається з тактично і технічно зрілих спортсменів, на долю яких випало виконати найбільшу частину сніжно-льодової роботи, тактичних рішень, загальне керівництво та координацію всією групою. З завданням спортсмени впоралися.

• 2-й зв'язок–палатка: Клецько К. – Клецько Б. – Рощін. Зв'язок складається зі спортсменів, які мають великий досвід технічних сходжень і добре підготовлені у фізичному та тактичному відношенні. На долю зв'язку випала велика частина завдань на скельному рельєфі. З завданням спортсмени впоралися.

• 3-й зв'язок–палатка: Іл'їнський – Устінов – Конопльов. Беручи участь у складі команди у багатьох заходах на першість СРСР з альпінізму, а також здійснюючи самостійні сходження, спортсмени набули достатній досвід і з успіхом справлялися із завданнями, які перед ними ставилися.

VII. Дані про допоміжну групу

Допоміжна група складалася з 3 осіб:

1. Аграновська Л.С. — керівник групи, кухар, майстер спорту.
2. Борисенок О.Н. — радист, 2-й спортивний розряд.
3. Захаренко Г.І. — лікар, 2-й спортивний розряд.

VIII. Додаткові дані

Спираючись на свій скромний досвід висотних сходжень і висотних траверсів, і особливо аналізуючи пройдений траверс, група хотіла б висловити таке:

1. Враховуючи значний час перебування групи на великих висотах (вище 6000 м), ми настійно рекомендуємо періодичні медичні обстеження учасників заходу, кимось із досить підготовлених у медичному відношенні товаришів.

У нашій групі за час всієї експедиції було проведено 8 обстежень, як у базовому і штормовому таборах, так і на маршруті траверсу (3 рази з 8). Обстеження проводив п. м. с. Іл'їнський Г.Я., який нещодавно закінчив інститут фізкультури.

2. Пам'ятаючи про величезні фізичні навантаження, пов'язані з великим обсягом роботи на значних висотах, ми пропонуємо звернути особливу увагу на фізичну підготовку ВСІХ БЕЗ ВИнятку членів команди, щоб забезпечити взаємозамінність у поході, чим уникнути перевантаження окремих членів команди і забезпечити хороший темп просування.
3. Враховуючи і без того значну складність пересування на великій висоті, команда настійно рекомендує проводити полегшення спорядження (за рахунок виготовлення титанових крюків, побутового спорядження і т. д.) і продуктів харчування (за рахунок виготовлення раціонів і застосування концентратів).

Дані рекомендації не є новими, але часом забуваються при вирішенні головного питання — бути чи не бути заходу.

5 ділянка. Вихід на скляний гребінь.

ТАБЛИЦЯ ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МАРШРУТУ ТРАВЕРСУ ПІК ВОРОШИЛОВА – ПІК Є. КОРЖЕНЕВСКОЇ.

Вага денного раціону коливалася від 300 до 800 гр.

Ранні зупинки на нічліг викликані часом складністю в організації біваків або обробкою подальшого шляху для більш швидкого проходу всієї групи.

Група вважає за потрібне повідомити у звіті, що в таблиці зазначено лише рух за самим маршрутом, але необхідно мати на увазі, що:

• від базового табору (у злиття р. Аю-Джилга з р. Мук-Су) до початку маршруту — повних два робочих дні, з навісними переправами;
• відхід від кінця маршруту (у злиття р. Фортамбек з р. Мук-Су), де всю групу може вивезти вертоліт, також займає не менше двох днів.

Зворотне повернення шляхом підйому після рясних снігопадів було надзвичайно небезпечним.

Капітан команди (Буданов) Зам. капітана команди (Аграновський)

6 ділянка. Обхід нависаючої скелі.

7 ділянка. Рух по гребеню перед виходом на західну вершину п. Ворошилова.

Пік Корженевської. Верхня частина трикутника. Вихід під камін.

22-й ділянка. Обхід льодових зламів по скляній стіні п. Корженевської.