Паспорт сходження

1. Клас сходження — висотний
2. Район сходження — Північно-Західний Памір, хребет Академії Наук
3. Вершина, її висота, маршрут сходження — п. Ахмаді Доніша, 6666 м, західна стіна
4. Категорія труднощів — 6
5. Характеристика маршруту:
   • перепад висот — 1666 м
   • протяжність ділянок 5–6 категорії труднощів — 1295 м
   • середня крутість — 60°
6. Забито гаків: скельних — 96 шт., льодових — 26 шт., шлямбурних для ІТО — 3
7. Кількість ходових годин:
   • підйом по стіні — 36 г, загальна — 49 г
8. Кількість нічліжок та їх характеристика — п'ять: три напівлежачі, дві лежачі
9. Прізвище, ім'я, по батькові керівника, учасників та їх кваліфікація:
   1. Хомутов Валерій Васильович — МС — керівник
   2. Іванов Валентин Андрійович — МСМК — заступник керівника
   3. Масюков Віктор Петрович — МС — учасник
   4. Мисловський Едуард Вікентійович — МСМК — учасник
   5. Онищенко Вячеслав Петрович — ЗМС — учасник
   6. Путрін Валерій Семенович — МС — учасник
   7. Пучков Володимир Миколайович — МС — учасник
   8. Чорний Микола Дмитрович — МС — учасник
10. Тренер команди — Овчинніков Анатолій Георгійович, заслужений тренер РРФСР, заслужений майстер спорту
11. Дата виходу на маршрут і повернення: 7 липня 1980 р. — 12 липня 1980 р.

Фото 1.

Опис маршруту

(Коротке пояснення до таблиці)

7 липня 1980 р. О 7:00 команда вийшла з базового табору біля озера на злитті льодовиків Вальтера і Москвіна.

По лівій морені льодовика Москвіна (орографічно) за 2 г піднялися у верховіття льодовика Москвіна під схили піку Чотирьох. Ще 2 г ходу під схилами піку Чотирьох, і ми у штурмовому таборі біля намету із заброскою, залишеною під час розвідувального виходу.

О 12:00 ланки Пучков—Путрін, Масюков—Чорний вийшли на обробку початкової частини маршруту. До 18:00 обробили 200 м маршруту.

Погода хороша. Готуємо вечерю і рано лягаємо спати, так як завтра належить напружений робочий день.

8 липня 1980 р. Підйом о 6:00. Снідаємо, збираємо намети і о 8:00 виходимо під стіну. За півгодини перетинаємо льодовик і виходимо на початок маршруту.

Маршрут починається зі снігового, що переходить у сніжно-льодовий схил. Мороз скував сніг і лід, тому:

• одягаємо кішки.

Льодоруб заглиблюється наполовину, але добре тримає. Підійшли до бергшрунду, від якого вже починається оброблена частина маршруту (R0–R1). Перша мотузка 80 м підвішена на сніжно-льодовий схил, шлях проходить по лівій частині льодового жолоба.

До 10:00 починається інтенсивний зхід сухих лавин по жолобу, тому доводиться йти ще лівіше.

Виходимо на скельний гребінь, що виводить до підніжжя скельного масиву, що упирається в перший скельний трикутник.

Рухаємося на кішках, так як полиці на скелях засніжені, а тріщини забиті льодом. Холодно, так як стіна освітлюється тільки до 12:00. Скелі стають крутішими, але як раніше сильно засніжені. Скелі черепичастої будови, сильно зруйновані (R3–R4). Мотузка 80 м вже не потрібна, скидаємо її по кулуару вниз, щоб на зворотному шляху взяти. Попереду працює ланка Онищенко—Хомутов.

Досить часто трапляються прямовисні стінки заввишки 3–4 м, які важко долати з рюкзаком. Приймаємо рішення максимально розвантажити першого — робимо один рюкзак легким.

У трьох місцях на стінках заввишки 10–15 м організували витягування рюкzakів (фото 3). На коротких ділянках це займає небагато часу.

У районі хрестоподібного сніжника, що живить величезну бурульку, нам необхідно перейти вліво на скелі, що підпирають лівий кант скельного трикутника (R4–R5). Цей шлях ми вивчили в бінокль зі штурмового табору. Ділянка R4–R5 — це круті скелі із льодом і снігом. У пошуках тріщин для гаків доводиться:

• розгрібати сніг.

Міняємо першу ланку — вперед виходять Пучков—Путрін. Весь день йдемо з організацією перил, поки немає ділянок, де можна рухатися автономно. Вийшли на скелі лівого канта першого трикутника (R5–R6) о 16:00. Уже відчувається висота, альтиметр показує 5400 м.

Місць для нічліжок, як і передбачалося, немає, тому потрібно рухатися тільки вгору. Вийшовши на сніг (R6–R7), міняємо першу ланку. Виходять уперед Мисловський—Іванов. Схил у поганому стані — тонкий шар розталого снігу на льоду. Страховка через льодові гаки.

Перед виходом на гребешок схил стає крутішим — Мисловський проходить його без рюкзака на передніх зубцях. При виході на гребешок він пробиває сніговий карниз.

Уже в темряві приходить останній із команди на гребешок, де перші готують майданчики для двох наметів. А останнім «приїжджає» рюкзак Мисловського.

О 22:00 у темряві встановили два намети на майданчики, вирубані у льоду. Напівлежача нічліжка після такого дня здалася райською (фото 4).

9 липня 1980 р.

О 9:00 перша ланка Масюков—Чорний почала рух по сніжно-льодовому гребешку із карнизами. Страховка через льодоруб.

Підходимо під скельну стіну на гребені (R8–R9). Скелі круті, складені із сланців. Гаки добре йдуть довгі — до 200 мм. Холодно, і проходження стіни повільне.

Пройшовши сніжно-льодовий гребінь, що упирається в підніжжя 2-го скельного трикутника (R9–R10), приймаємо рішення зібратися і перекусити (фото 5). Відчувається втома попереднього дня.

Другий скельний трикутник проходиться по скелях лівого канта. Праворуч — прямовисні монолітні стіни, що йдуть вгору і вниз у глибокий кулуар. Проходження ділянки:

• траверс під підошвою (фото 6);
• вихід на скелі лівого канта (фото 7).

Характер скель — сланцеві блоки, засніжені та досить зруйновані.

Рух у ланках:

• уперед виходить ланка Онищенко—Хомутов (рюкзак у Онищенко полегшений);
• потім попереду працює Мисловський—Іванов;
• далі — Пучков—Путрін.

Рух весь день по перилах, затискачі весь час у ходу. До 18:00 виходимо на сніжно-льодовий гребінь і приймаємо рішення ставити намети, висота 6050 м. Майданчики вирубали у льоду.

Погода протягом дня була хорошою, але за вечірнім зв'язком передали прогноз на погіршення погоди в наступні дні. Приймаємо рішення завтра піднятися вище запланованої нічліжки, за можливості — на гребінь.

10 серпня 1980 р.

Уночі вітер сильно бив намети. До ранку пішов сніг і почало заносити намети. Встали рано. До 9:00 з'явилися прояснення, розриви в хмарах, і можна було почати рух.

Характер маршруту цього дня — гребінь, що переривається скельними стінками. Подолання стінок — тільки в лоб. На ділянці R12–R13 у двох місцях довелося застосувати драбини-монолітні навислі відколи заввишки 3–4 м.

Далі гребінь упирається в 3-й скельний трикутник, від підніжжя якого:

• по вузькій полиці траверс на 3 м вправо;
• звідки дюльфером спуск на 10 м у кулуар;
• далі на протилежний бік кулуару (R13–R14).

Сніг, що почався, сильно утрудняє рух. Маршрут проглядається у коротких перервах. Вище йдуть засніжені скелі крутістю 70–75°.

Відчувається втома і висота — перша ланка після кожної мотузки, як правило, змінюється.

На нічліжку зупинилися о 20:00 на висоті 6330 м. Далі проглядалися круті сніжно-льодові схили, які вирішили долати вранці. Знову сніжно-льодові роботи зі спорудження майданчиків. До 22:00 ми вже в наметах.

11 серпня 1980 р.

Перші дві ланки вийшли о 9:00. Другі ланки після укладання наметів пішли за ними. Через 2 г роботи на сніжно- льодовому схилі (R14–R16) вийшли на стик гребенів Буданова і основного. Туман, видимість 50 м.

По гребеню шлях не становить технічної труднощі, але необхідно обходити карнизи. Карнизи в основному висять праворуч за ходом. На вершині були о 12:00. Сфотографувалися (фото 8) і почали спуск. Спуск проходив весь день в умовах поганої видимості. Постійно організовували спуск спортивним способом, останній йшов лазінням, але також часто спускався по подвійній мотузці.

О 18:00 зупинилися на нічліжку. Висота 5600 м. Майданчики практично були готові, під навісом величезного каменю.

12 серпня 1980 р.

Вихід о 9:00. Погода налагоджується, але хмарність на нашому рівні. Спускаємося переважно спортивним способом. У розривах хмар короткочасно проглядається шлях спуску. На скельних ділянках останній спускається на подвійній мотузці. В окремих місцях:

• мотузка протягується погано;
• одного разу Онищенко довелося піднятися, щоб звільнити мотузку із скельної тріщини.

До 14:00 ми на льодовику на майданчику штурмового табору. О 18:00 нас зустрічають друзі в базовому таборі. Сходження закінчено.

Керівник команди (Хомутов)

Фото 2. Таблиця основних характеристик маршруту сходження. Маршрут сходження — пік Ахмаді Доніша по Західній стіні.