Картосхема району

Опис сходження на вершину Плоска Ближня по східному ребру 2Б кат. скл.

Сопка Плоска Ближня входить до складу Ключевської групи вулканів. Ця вершина на Камчатці — третя за висотою. Її абсолютна висота над рівнем моря становить 4108 м.

Сопка Плоска Ближня вулканічного походження. Це старий згаслий вулкан. Схили його складені з вулканічних порід:

• базальту,
• туфу,
• діабазу.

Вершина підноситься над найбільшим льодовиком Камчатки — льодовиком Світлий. Висота над рівнем моря в цьому місці 2700 м.

Сопка має дуже велике зледеніння від підніжжя до вершини включно. Льодовики, що стікають на неї на північний схід і схід, впадають у льодовик Світлий. З східного боку в місцях прямовисних стін досить великі скельні ребра, складені з міцних і сипких вулканічних порід. З північного сходу — прямовисні скельні та льодовикові стіни від вершини до льодовика Світлого (давній кратер вулкана). Північні схили сопки пологі й особливого інтересу в альпіністському відношенні не являють собою. Захід сопки змикається великою зледенілою перемичкою із сопкою Плоска Дальня. Вершина сопки — це потужний куполоподібний льодовик з невеликим ухилом на всі частини світу, крім північно-східного напрямку, де обмежується стінами давнього кратера.

У цьому районі сопки сніг навіть у дуже теплу пору року лежить біля підніжжя.

Погода в цьому районі нестійка. З другої половини дня часто йде сніг.

Найбільш сприятливим часом для сходження слід вважати період із 20 липня по 1 вересня.

2. Підхід до місця початку сходження

а) Пересування на автотранспорті.

На автомашині ґрунтовою дорогою від селища Ключі доїхати до сейсмостанції «Апохончич». Протяжність переїзду — 80–90 км.

Ґрунтова дорога великою дугою огинає із заходу на південь підніжжя Ключевського вулкана. Велика частина дороги проходить через:

• вільховий ліс,
• березовий ліс.

Проїзд на автомашині можливий з 1 липня по 10 жовтня. У зимовий час сполучення здійснюється на собачих упряжках.

Регулярно автомашини ходять на сейсмостанцію від філії Камчатського інституту вулканології в п. Ключі 3–4 рази на місяць.

Сейсмостанція розташована на висоті близько 700 м над рівнем моря біля околиці застиглої лавової ріки Апохончич, що витекла при виверженні вулкана Ключевського в 1948 р. Навколо станції — великий шлаковий плато, порізане сухими річечками і рідкими острівцями вільхових сланників.

Станція працює цілорічно з 1957 р. Тут є радіостанція, регулярний зв'язок із п. Ключі — 2 рази на день.

На сейсмостанції води, дров і бензину немає. Все це доставляється з п. Ключі автотранспортом і вертольотами.

Переїзд на автомашині займає 5–6 год.

б) Піший перехід до місця початку сходження.

День 1.

Рух вгору по правому борту сухої річечки (наповнюється брудною водою з другої половини дня). Напрямок — на верхов'я льодовика Шмідта.

Можливий рух на конях.

Табір слід розбити біля лівобережної морени льодовика Шмідта.

Висота 2100 м.

Витрати за часом на перехід — 5–6 год.

День 2.

Напрямок руху — верхов'я льодовика Шмідта. Обгинається вулкан Ключевський із поступовим набором висоти. При пересуванні перетинаються кілька некрутих кулуарів, заповнених снігом і льодом, присипаним шлаком. У другій половині дня по кулуарах «ідуть» каміння, низька хмарність накриває весь шлях прямування. Тому від нічлігу рекомендується дуже ранній вихід.

При пересуванні:

• Виходити на льодовик Шмідта не рекомендується.
• Льодовик може лише служити хорошим орієнтиром, що обмежує маршрут зліва при русі в тумані.

Вихід на перемичку між сопками Ключевська і Камінь. Тут у напрямку на схід — витоки льодовика Шмідта, на захід — льодовика Світлого.

Тут, на льодовику, багато зручних майданчиків, засипаних шлаком. Є вода. З цього табору зручно здійснювати сходження на:

• вулкан Ключевський 2А кат. скл.
• вулкан Камінь 4А кат. скл.

Рух на конях до цього табору неможливий. Є майданчики для прийому вертольотів і вантажів, скинутих з літаків і вертольотів.

Висота 3300 м. Витрати за часом на перехід 7–8 год.

День 3.

Від перемички вниз на льодовик Світлий. Напрямок руху — на північний захід по закритому льодовику. Далі через льодовик Світлий під самий маршрут. У цих місцях льодовик Світлий — це трохи горбиста місцевість із ухилом на південний захід.

Особливості льодовика Світлий:

• При тривалій відсутності опадів у серпні місяці льодовик має вигляд чорного плато (повністю засипаний шлаком), густо поцяткованого білими прожилками тріщин.
• Якщо льодовик покритий снігом, то пересуватися слід у зв'язках.

Напрямок руху по льодовику Світлому — під маршрут (див. фото 1). Табором стати під маршрутом. Багато зручних сухих майданчиків. Є вода.

Висота над рівнем моря 2670 м. Витрати за часом на перехід 7–8 год.

3. Опис маршруту по ділянках

Відносна висота підйому від початку сходження до вершини становить 1440 м.

Ділянка 1

Перепад висот 250 м. Крутизна 25–30°, на скельних ділянках до 43°. По шлаковій осипі і невеликому сніжнику вліво за напрямком на верхню частину льодовика між вулканами Плоска Дальня і Плоска Ближня. Далі вихід по скельному ребру на льодоспад. Скелі прості.

Ребро скельне — щільно улежала дрібна і середня осип вулканічних порід.

Тривалість руху 1 год 20 хв.

Ділянка 2

Перепад висот 400 м. Крутизна на початку руху 30°, на більшій частині ділянки 20°. Перехід через льодоспад, 120 м, і вихід на закритий льодовик (фото 2). По льодовику, 250 м, під бергшрунд. Через сніжно-льодовий міст на відкритий льодовик із траверсом вправо на скелі, 3 мотузки, крюкова страховка.

Тривалість руху 2 год 30 хв.

Ділянка 3

Перепад висот 600 м. Крутизна 30–40°. Скельне ребро, що є застиглою лавою у вигляді кекуру. Скелі міцні, прості за проходженням.

Рух прямо вгору по скельному ребру з виходом на фірновий крутий схил. По фірновому схилу, 2 мотузки, вихід на довгий вузький сніговий гребінь із потужними карнизами справа по ходу.

Тривалість руху 3 год 00 хв.

Ділянка 4

Перепад висот незначний. Крутизна 10°. Куполоподібний закритий льодовик. Зліва по ходу — дуже крутий сніжно-льодовий схил у бік перемички. Справа — потужні снігові карнизи над скельними та льодовиковими стінами (фото 3).

Пересування по льодовику. Напрямок — на скелі. Тривалість руху 2 год 30 хв.

Ділянка 5

Перепад висот 190 м. Крутизна 45–50°. Осипні, сильно засніжені й обледенілі скелі середньої труднощі.

По скелях вихід вліво під жандарм. Обхід жандарма — зліва по ходу.

Далі по закритому льодовику вздовж снігових карнизів, що нависають над давнім кратером.

Вершина — невелике підвищення і розширення над льодовиковим гребенем, у вигляді снігового купола.

Виход на вершину — сніжно-льодовий схил, 3 мотузки.

Так як вершина сильно засніжена, то записка залишається на найпомітнішому, найближчому до вершини жандармі заввишки 7 м (фото 4). Записка прикріплена до скельного крюка, вбитого у верхній частині жандарма.

Тривалість руху 2 год 00 хв.

4. Спуск з вершини

На ділянках R5, R4 і R3 спуск шляхом підйому. При підході до другої ділянки:

• спускатися прямо вниз по крутому обледенілі скельним ребром, 2 мотузки;
• далі спуск через бергшрунд спортивним способом, 15 м, на закритий льодовик.

У подальшому спуск збігається з маршрутом підйому. Тривалість спуску 3 год.

5. Розрахунок часу проходження маршруту по днях і годинах

Дні 1–3 — підхід від сейсмостанції під маршрут. День 4: Ділянка 1 — 1 год 20 хв Ділянка 2 — 2 год 30 хв Ділянка 3 — 3 год 00 хв Ділянка 4 — 2 год 00 хв Ділянка 5 — 2 год 00 хв Спуск у табір — 3 год 00 хв Усього: 13 год 50 хв

6. Рекомендації альпіністам

При підходах від сейсмостанції «Апохончич» до перемички 3300 м весь маршрут ретельно маркувати.

Вихід на сходження не пізніше 3:00.

Спеціальне спорядження на групу в 4 людини: а) мотузка основна: 2 × 40 м б) скельні крюки: 3 шт. в) льодові крюки: 4 шт. г) карабіни: 3 шт. д) репшнур витратний: 2 м е) кішки: 4 пари

Опис склав © С. Грінкевич, 3 грудня 1970 р.