Картосхема району

Опис сходження на вершину Камінь по ПІВНІЧНОМУ РЕБРУ, 4А кат. скл.

Вершина Камінь входить до складу Ключевської групи вулканів. Ця вершина на Камчатці друга за висотою. Її абсолютна висота над рівнем моря становить 4650 м.

Сопка Камінь вулканічного походження. Це найстаріший вулкан з Ключевської групи. Схили його складені з вулканічних порід: – базальту – діабазу.

Сопка має дуже велике зледеніння від підніжжя до вершини. Стекаючі з неї льодовики на північ і північний захід впадають у льодовик Світлий.

Із західного боку льодяні схили у значній частині порізані скельними ребрами.

Схід від вершини до льодовика Шмідта — прямовисна скельна стіна (2700 м), див. фото 2.

Вершину сопки вінчає потужна скельна башта.

Снігова лінія в найспекотніший час року: – зі східного боку — не піднімається вище 2500 м; – із північної — 2100 м.

Погода в цьому районі нестійка. З другої половини дня найчастіше йде сніг. Найсприятливішим часом для сходження слід вважати період із 20 липня по 1 вересня.

Уперше вершина була підкорена в серпні 1958 р. групою альпіністів під керівництвом Ф. Челнокова із західного боку найлегшим маршрутом.

2. Підхід до місця початку сходження.

а) Пересування на автотранспорті.

– На автомашині ґрунтовою дорогою від селища Ключі доїхати до сейсмостанції «Апохончич». – Протяжність переїзду — 80–90 км. – Ґрунтова дорога великою дугою огинає із заходу на південь підніжжя Ключевського вулкана. – Більша частина дороги проходить через вільховий і березовий ліс. – Проїзд на автомашині можливий з 1 липня по 10 жовтня. – У зимовий час сполучення здійснюється на собачих упряжках. – Регулярно автомашини ходять на сейсмостанцію від філії Камчатського інституту вулканології в п. Ключі 3–4 рази на місяць.

Сейсмостанція розташована на висоті близько 700 м над рівнем моря у закінцівці застиглого лавового потоку Апохончич, що витік при виверженні вулкана Ключевського в 1948 р. Навколо станції: – обширне шлакове плато, – порізане сухими річечками, – рідкісні острівці вільхових сланників.

Станція працює цілорічно з 1957 р. Тут є радіостанція, регулярний зв'язок із п. Ключі 2 рази на день.

На сейсмостанції води, дров і бензину немає. Все це доставляється з п. Ключі автотранспортом і вертольотами.

Переїзд на автомашині займає 5–6 год.

б) Піший перехід до місця початку сходження. День 1-й.

Руху вгору правим бортом сухої річечки (наповнюється брудною водою з другої половини дня).

Напрямок — на вершини льодовика Шмідта.

Можливе рух на конях. Табір слід розбити біля лівобережної морени льодовика Шмідта.

Висота 2100 м. Витрати за часом на перехід — 5–6 год. День 2-й.

Напрямок руху — вершини льодовика Шмідта. Огинається вулкан Ключевський із поступовим набором висоти.

При русі перетинається кілька непокрутих кулуарів, заповнених снігом і льодом, присипаним шлаком.

У другій половині дня по кулуарах йдуть камені, низька хмарність накриває весь шлях прямування. Тому від нічлігу рекомендується дуже ранній вихід.

При пересуванні: – Виходити на льодовик Шмідта не рекомендується. – Він може лише правити за добрий орієнтир, що захищає маршрут ліворуч, при русі в тумані.

Вихід на перемичку між сопками Ключевська і Камінь. Тут у напрямку: – на схід — витоки льодовика Шмідта, – на захід — льодовика Світлого.

Тут, на льодовику, багато зручних майданчиків, засипаних шлаком. Є вода. Із цього табору зручно здійснювати сходження: – на вулкан Ключевський за маршрутом 2А кат. скл., – на вулкан Камінь за маршрутом 4А кат. скл.

Рух на конях до цього табору неможливий. Є майданчики для прийому вертольотів і вантажів, скинутих із літаків і вертольотів.

Висота 3300 м. Витрати за часом на перехід 7–8 год.

3. Опис маршруту за ділянками.

Відносна висота підйому від початку сходження до вершини становить 1350 м. Маршрут руху див. фото 1 і фото 2.

R1. Перепад висот 300 м. Крутизна 30°. По твердому фірну ліворуч від скельного ребра із виходом на скелі. Тривалість руху 2 год 00 хв.

R2. Перепад висот 180 м. Крутизна 40–45°. По скельним ребром через зледенілі скелі середньої складності. Страховка через скельні виступи. Тривалість руху 1 год 30 хв.

R3. Перепад висот 530 м. Крутизна 50–55°. По льодовому схилу і через льодопад праворуч від скельного ребра. На льодопаді невеликі льодові стінки заввишки 4–7 м, крутизна 70–80°. За ділянкою крюкова страховка. На скелі виходити не рекомендується: дуже круті, загладжені зледенілі скелі. Тривалість руху 6 год 00 хв.

R4. Перепад висот 300 м. Крутизна 45°, на кінцевій ділянці до 55°. По сніговому гострому ребру. Сніг глибокий, сипкий, місцями лежить на льодовому підставі. Сніговий гребінь закінчується невеликою мульдою перед скельною баштою. Найзручніше місце для нічлігу на всьому маршруті. Тривалість руху 2 год 00 хв.

R5. Перепад висот 40 м. Крутизна 80°. Вихід на вершину по щілині, що затекла льодом. Скелясті міцні. Крюкова страховка. Тривалість руху 2 год 00 хв.

4. Спуск із вершини. Спуск із вершини строго шляхом підйому. Тривалість руху 5 год 00 хв.

5. Розрахунок часу проходження маршруту по днях і годинах.

День 1-й: Підходи від сейсмостанції День 2-й День 3-й: – R1: 2 год 00 хв. – R2: 1 год 30 хв. – R3: 6 год 00 хв. День 4-й: – R4: 2 год 00 хв. – R5: 2 год 00 хв. Спуск із вершини: 5 год 00 хв. Усього: 18 год 30 хв.

6. Рекомендації альпіністам.

При підходах від сейсмостанції «Апохончич» до перемички 3300 м весь маршрут ретельно маркувати. Базовий табір рекомендується влаштувати в сніговій печері. Вихід на сходження не пізніше 3:00 ночі.

Спеціальне спорядження на групу 4 чол.

– Мотузка основна: 2×40 м – Крюки скельні: 6 шт. – Крюки льодові: 6 шт. – Карабіни: 6 шт. – Репшнур витратний: 12 м – Кішки: 4 пари

Опис склав С. Грінкевіч, 7 грудня 1970 р.