Паспорт сходження

1. Клас зимових сходжень

2. Район 2.10, Кавказ, гори Дагестану, ущелина Чехичай

3. Єридаг, 3925 м, маршрут А. Незаметдінова (1979 р.), через 2-й колодязь

4. 5А кат. скл.

5. Характеристика маршруту: перепад висот маршруту — 925 м, стінової частини — 450 м (від 3000 м до 3450 м), середня крутість стіни — 70°, протяжність маршруту — 2400 м, стінової частини — 560 м. Протяжність ділянок: 1 кат. скл. — 2000 м, 2–3 кат. скл. — 420 м, 4 кат. скл. — 40 м, 5 кат. скл. — 100 м.

6. Використано на маршруті: скельних гачків — 13, з них на станціях — 7, закладних елементів — 23, з них на станціях — 8, шлямбурних гачків — 4. Залишено своїх: скельних гачків — 1, закладних елементів — 0, шлямбурних гачків — 0

7. Ходових годин команди — 10 год, днів — 1

8. Нічліжок на маршруті не було.

9. Сходження здійснювалося у двійці: Маковкін М. В. (КМС)

   Циґлін І. В. (1-й сп. розряд)

10. Тренер:

    Попов А. А. (КМС)

11. Вихід на маршрут і повернення до табору: 23 лютого 2002 р.

12. Організація: Федерація альпінізму Ростовської області

Огляд району сходження

Масив Єридага розташовано в короткому Північно-Східному відрогу ГКХ, на кордоні Росії та Азербайджану, він складає майже єдине плато з Ярудагом та Шахдагом. У Дагестан обриваються стіни заввишки в 300–1100 м. Стіна складена метаморфізованими вапняками. Клімат у районі посушливий, але велика кількість опадів випадає у травні–липні. Взимку — морозна суха погода з періодами сильних вітрів та опадів (не більше 2–3 днів).

Велика проблема на стіні — відсутність води, може виникнути навіть узимку:

• сніг на стіні не тримається, здуває;
• через сухість повітря сніг, не танучи, випаровується.

Заїзд до району сходження:

1. Із Махачкали по федеральній трасі «Кавказ» на південь до сел. Ново-Гопцах (180 км);
2. Далі направо, угору за річкою Самур до сел. Усухчай (райцентр Докузпарінського району) (225 км, 700 м над рівнем моря);
3. Потім наліво по ґрунтовій дорозі вгору за річкою Усухчай до сел. Куруш (250 км, 2500 м).

Дорога займає 6–8 год.

Далі:

1. Від сел. Куруш спуститися стежкою до впадіння справа в Чехичай річки Сельди (2250 м);
2. Правіше на терасі (лівобережній) розташовані кунги бази «Єридаг» Дагестанської Республіканської ПСС МНС Росії (30 хв.) (можливий об'їзд на машині);
3. Далі через два мости вийти на терасу (правий берег), нею трохи вліво у напрямку Стіни, пройти близько 800 м, перейти потік і вийти до ферми;
4. Від ферми правіше і трохи вище — стежка, нею рухатися у напрямку Стіни;
5. Не доходячи 30–40 хв. до Стіни — майданчики для табору (влітку є вода);
6. Від а/б Єридаг (2750 м) — 2,5–3 год.

Схема ущелини р. Чехичай. Нічліжки:

• 1 — Куруські;
• 2 — Шалбуздагські;
• 3 — Каспійські;
• 4 — «Грот»;
• 5 — Сельди;
• 6 — Єридагські;
• 7 — «Великий Камінь»;
• 8 — Базардюзі;
• 9 — Вахчагські.

Технічне фото маршруту

Тактичні дії команди

18 лютого 2002 р. Команда заїхала до району сходження.

19, 20 лютого. Сильний вітер та снігопади. Пережидаємо негоду в кунгах нижче селища Куруш.

21 лютого. Вихід на акліматизаційне сходження г. Сельди (1Б кат. скл.) та встановлення табору під Стіною. Багато снігу.

23 лютого. Здійснено сходження за маршрутом А. Незаметдінова (5А кат. скл.). Вихід на маршрут здійснено о 11:00. Вихід на плато о 16:00. Вершина досягнута о 17:20. Спуск здійснювався за маршрутом 2А, г. Сельди. О 21:00 група була в таборі. Упор робився на швидкісне проходження, чому сприяла погода (морозна та ясна), і кількість учасників — двійка.

Страхування руху першого здійснювалося подвійною мотузкою динамічною («Калінінградка», 11 мм) у парі зі статичною, що використовується потім для руху другого на затискачах із рюкзаком. Станції виконувалися, як мінімум, із 3 точок, що блокувалися компенсаційною петлею.

Різноманітний рельєф на маршруті дозволив першому в звязці використовувати широкий технічний арсенал:

• закладні елементи — гекси та френди;
• стопера та рокси;
• титанові гачки.

Хороша фізична та технічна форма дозволила першому працювати вільним лазінням, незважаючи на низьку температуру повітря. Сніг на плато трохи призупинив загальний темп сходження. Записок на маршруті, залишених попередніми учасниками, не було знайдено. Свої були залишені на маршруті в контрольних турах, зазначених у описі.

На сходження було взято:

• легкий намет;
• газовий пальник;
• невеликий запас продуктів на випадок непередбаченої негоди.

Зв'язок із базовим табором здійснювався радіостанціями «Ластівка». На сходженні травм, зривань та захворювань не було.

Опис маршруту

Маршрут починається правіше чорного підтікання, що спускається із середнього колодязя західної стіни. Вихід у колодязь по трьох скельних поясах. Коротка похила стінка (R0–R1) виводить на полицю під основу каміна. Далі сходами та стінкою із щілиною, прохідною вільним лазінням (загладжено), вихід на широку полицю (R1–R2).

За полицею пройти на всю мотузку вправо за ріг під основу внутрішнього кута (R2–R3). Прямо вгору за кутом (50 м) — ключова ділянка маршруту, вихід на полицю (R3–R4).

За полицею піти вліво, а потім по осипній полиці вправо вгору в грот (R4–R5). Зліва крапає вода. Контрольний тур.

Із грота за лівою частиною (зруйнований рельєф) вийти прямо вгору до щілини. За щілиною та за системою полиць зі стінками вийти на полицю, зручну для станції (R5–R6).

Далі, рухаючись прямо вгору за стінкою, вийти на велику полицю — нею максимально вліво вгору (R6–R7).

Відси за короткою стінкою із розломами вийти на гребінець із простим рельєфом, що виводить у великий кар (R7–R8).

Далі перетнути кар справа наліво. За системою полиць зі стінами по лівій стороні кару через розлом вийти на плато (R8–R10).

Далі за плато вліво у напрямку вершини. Обійшовши вершинну башту справа за простим осипним кулуаром, вийти на вершину. Контрольний тур.

Спуск:

• через г. Сельди 1Б;
• або через 2Б кат. скл.

Схема маршруту в символах UIAA

Ділянка маршруту R3–R4. Ключ маршруту.

Маршрути:

1. Некрасової, 5Б
2. Дубовикова, 5А
3. Незаметдінова, 5А