Підкорення піку «3850» 3Б кат. скл. (у Північній Осетії називають піком «3944»).

Вершина розташована у північному відрогі Бокового хребта Кавказу. Відріг відгалужується від піку Спартака (4677 м) на Казбецькому фирновому плато і включає до себе з півдня на північ такі вершини:

• Безіменна (пік Орджонікідзевської залізниці — 4007 м)
• пік Иристон (4000 м)
• Чач-хох (4100 м)
• пік «3850»
• Південна Кайджані (3916 м)
• Північна Кайджані (3969 м)

На вершині двічі бували групи альпіністів, що проходять траверсом Кайджан–Чач-хох. У січні 1959 р. група Д. Шевчука піднялася на пік «3850», як на самостійний об'єкт сходження зі сходу, проте маршрут зі сходу лишився некласифікованим (порядку 1Б кат. скл.).

Першопроходження північного льодово-скельного ребра піку «3850» здійснено групою розрядників Північно-Осетинського ДСТ «Спартак» під керівництвом Т. Хакурінова 3 жовтня 1965 р. Слідом за першопроходцями маршрутом пройшла група СО Ради «Спартак» під керівництвом Г. Єпутаєв.

1 день. З гор. Орджонікідзе автомашиною необхідно доїхати до селища Саніба — дорога йде через селище Гізель по Геналдонській ущелині. При виході з тісноти Геналдонської ущелини треба переїхати через місток на правий (орографічне) берег р. Генал-дон і далі — по верхній дорозі до сел. Саніба. Шлях автомашиною займає 1,5 год.

Від сел. Саніба піднімаються нагору по ущелині в цирк Південна-Кайджан – пік «3850» – Чач-хох. Спочатку це досить вузька дорога (до покинутої свердловини), що йде по правому (орографічне) схилу ущелини. Не спускаючись до бурової площадки, треба взяти круто вліво і вийти на стежку. Через 1,5–2 год стежка стає ледве помітною, але шлях легко вгадується.

За верхньою межею лісу ущелина дещо розширюється, починаються моренні пагорби. Шлях йде по середині ущелини у напрямку трав'янистого підйому. Вийшовши по ньому на середню терасу і пройшовши ще 100–150 м, виходять до району туриного озерця під моренним валом, що тягнеться від підніжжя контрфорсу Чач-хох до протилежного борту ущелини. Тут краще організувати нічліг, оскільки вище немає води, а саме місце досить добре захищене від вітру. Шлях від сел. Саніба до туриного озерця займає 4–4,5 год.

II день. Від нічлігу піднімаються на моренний вал і далі під яскраво виражене північне ребро піку «3850». Шлях під скелі ребра йде спочатку по осипах від 15–25° крутості, потім переходить у сніжно-льодовий схил крутістю 25–30°. Перед виходом на сніжно-льодовий схил необхідно зв'язатися і далі рухатися з поперемінною страховкою. Від місця нічлігу до скель 1–1,5 год ходьби.

Не виходячи на перші скелі, обходять частину ребра праворуч у напрямку льодового кулуара і, не входячи до кулуара, виходять на другий скельний масив ребра, що утворює борт кулуара. У кулуарі можливі камнепади та льодові обвали! Крутість схилу на обході 35–40°, протяжність – 2 мотузки. Рух ребром із поперемінною страховкою через виступи. Скелі ребра складені сильно зруйнованими сланцями. Багато «живих» каменів. Загальна крутість нижньої частини ребра 60–65°. Трапляються невеликі стінки з крутістю 70–75°.

Через 3 год руху маршрутом виходять на положисту снігову сходинку ребра, що розриває його на нижню та верхню частини. Тут є зручний широкий майданчик, придатний для нічлігу, на якому складено контрольний тур.

Розрив є сніжно-льодовий схил крутістю у верхній частині, під скельним «трикутником», до 45–50°, завдовжки 6 мотузок. Страховка на схилі крюкова, забито три льодових крюка, рух у кішках. Напрямок руху — під правий кут скельної стіни «трикутника». Льодовий схил і скельний «трикутник» — найскладніші ділянки маршруту. По скелях «трикутника» виходять під борт висячого льодовика і потім ліворуч вгору на верхню частину ребра. Крутість скель 65–75°. Страховка крюкова, забито сім скельних крюків. Довжина 1,5 мотузки. Багато «живих» каменів! Верхня частина ребра виположується до 30–35° і є сніжно-льодовий підйом з вкрапленими до нього скельними ділянками. Рухатися необхідно із поперемінною страховкою. На скелях страховка утруднена. До самої вершини рух у кішках.

Ребро виводить на гребінь Чач-хох–пік «3850» поблизу вершини останнього. Вихід на вершину — по простому сніговому гребеню.

Шлях від контрольного тура до вершини займає 4,5 год. Перепад висот від початку маршруту до вершини 500 м.

Спуск із вершини – траверсом гребеня на схід. Не втрачаючи висоту, огинають башту Південної Кайджані, переваливають через її південний гребінь у трогову долину (спуск із південного гребеня по осипному кулуару на схід). Із трога льодничка Кайджані — спуск униз на південь, у Чачську ущелину. Спуск від вершини до ущелини займає 2,5 год. По ущелині спуск спочатку по заплаві річки, а потім, після других «воро́т» ущелини, піднімаються на лівий (орограф.) трав'яний схил ущелини, і, знайшовши стежку, спускаються нею до розвилку річок Кобахі і Чач-хи.

Перейшовши обидві річки, ідуть до Дар'яльської ущелини по найширшій терасі правого (орограф.) берега річки Кобахи і далі по Дар'ялу праворуч до сел. Гвілеті. Від сел. Гвілеті до гор. Орджонікідзе трохи більше години їзди на автомашині по військово-грузинській дорозі.

Маршрут відповідає 3Б кат. скл. Спорядження рекомендоване для групи чотири людини:

1. Мотузки – 2 шт. x 40 м
2. Крюки льодові – 4 шт.
3. Крюки скельні – 9 шт.
4. Кішки – 4 пари
5. Карабіни – 8 шт.

Карта-схема