Звіт

про сходження команди збору Ленгорспорткомітету на пік Щуровського по Західній стінці «Сурка» і канту бастіону Північної стіни 5Б кат. скл. (варіант) Капітан команди — Калмиков С.Г. Тренер команди — Мошніков А.І.

Центральний Кавказ Січень – лютий 1983 р.

Короткий географічний опис та спортивна характеристика піку Щуровського

Пік Щуровського розташований у Головному Кавказькому хребті, який утворює в цьому місці химерний і складний зигзаг. Південно-східний гребінь спускається до Західної вершини Чатин-Тау, а північно-східний — до перевалу Ложний Чатин. З півдня від вершини, досягаючи висоти 4100 м, розташовано знамените Ушбинське плато, що спадає вздовж західних схилів піку грандіозним Ушбинським льодоспадом. Північна стіна піку обернена у бік Шхельдинського льодовика. На її кілометровому схилі, прорізаному сніжно-льодовими кулуарами, похмурим відвісом виділяється верхній бастіон, правий кант якого неначе спирається на північно-західний контрфорс, що має круту західну стіну.

Для скель бастіону і Західної стіни «Сурка» характерні монолітність і загладженість рельєфу, що нагадують рельєф:

Західної стіни Південної Ушби
Північної стіни Чатина

Район піку Щуровського і сама ця красива вершина, що піднімається у верхів'ях Шхельдинського льодовика, добре вивчені й освоєні альпіністами, завдяки близькому розташуванню альпіністських таборів і баз, наявності зручних шляхів сполучення. Саме в цьому гірському вузлі знаходяться маса класних маршрутів, відомих і за межами країни.

Першосходження на пік Щуровського здійснив С. Голубєв у 1915 році з Ушбинського плато. Складніші маршрути прокладено тут тільки після війни. Найсильніша команда свого часу, очолювана В. Абалаковим, пройшла спочатку північно-західний контрфорс (1947 р.), а потім і північно-східну стіну піку. Бастіон північної стіни підкорився тільки групі М. Хергіані у 1962 р. Українські альпіністи під керівництвом Л. Кенсицького пройшли північною стіною лівіше бастіону і, нарешті, у 1967 р. їм підкорилася прямовисна західна стіна північно-західного контрфорса. Правда, після стіни вони пішли далі шляхом Абалакова 1947 р. на західний гребінь, не знайшовши кращого продовження. Зараз усі ці маршрути неодноразово пройдені іншими групами, але штурмувати пік Щуровського взимку ще ніхто не наважувався.

Більше того, найкоротший шлях північно-західним контрфорсом через Західну стінку «Сурка» і кант бастіону Північної стіни залишався на сьогодні некласифікованим. Цей шлях привернув нас можливістю ув'язати в єдиний логічний маршрут найскладніші відвіси піку. Розв'язання цього завдання дало змогу зробити черговий крок у освоєнні піку Щуровського.

Умови зимових сходжень на Центральному Кавказі

Характерні особливості зимових сходжень:

Короткий світловий день
Низькі температури
Підвищена засніженість рельєфу

Умови сходжень на Центральному Кавказі характеризуються, крім цього, ще крайня нестійкістю погоди, особливо в період січня – лютого. Тому досвід зимових азійських сходжень, що проводяться, як правило, у більш сприятливих умовах, тут потрібно використовувати украй обережно.

Погода в цьому районі може швидко змінюватися, найчастіше під впливом теплих фронтів зі сторони Сванетії. Для періодів негоди характерна їх тривалість. У нашому випадку в період з 16 січня по 6 лютого лише 6 днів супроводжувалися доброю погодою.

Температура повітря у верхів'ях Шхельдинського льодовика була від −20…−25 °С (у ясні ранки і вечори) до −10 °С (вдень під час снігопадів).

Найбільші неприємності завдавав сильний вітер із поземкою, що забивав снігом усі щілини одягу і наметів, загрожуючи обмороженням відкритих частин тіла. Видимість при цьому падала до 20–30 м, окремі пориви вітру буквально здували лижників зі схилу. Сильні вітри змінних напрямків:

не дозволяли накопичуватися снігу на крутих схилах;
сприяли ущільненню снігового покриву.

Узагалі для Кавказу, за даними Г.К. Тушинського, «січень, лютий характеризуються нестійкою погодою, тривалою суцільною хмарністю і сильними вітрами, але вже в останній декаді лютого температура повітря вдень настільки підвищується, що ущільнення снігу відбувається навіть на північних схилах. У високогір'ї в цей період часті снігопади, в основному у вигляді сухого снігу... Нарешті, березень — довгий 13–14-годинний день, часте сонце, підвищення температури (на Кавказі вночі на висоті 3000 м не нижче 10–15 °С), послаблення вітрів...»

Звідси випливає, що більш сприятливим періодом для сходжень є березень, але ці сходження можна називати зимовими чисто умовно. Таким чином, проведення сходжень на Центральному Кавказі саме в січні-лютому є самостійним спортивним завданням.

Стан маршрутів у сильній мірі, як і влітку, залежить від погоди попередніх днів. При цьому через більшу засніженість складність скельних ділянок значно підвищується. У більшій мірі це стосується ділянок малої і середньої крутизни. Плити з крутизною до 50°, як правило, залиті натічним льодом, а положисті скельні гребені настільки засніжені, що їх рельєф майже повністю зникає.

Фірнові ділянки маршрутів з крутизною 30° і більше стають льодовими. Робота на твердому зимовому льоду висуває підвищені вимоги до льодового іншими альпіністів.

Відвісні і нависаючі ділянки зовні можуть виглядати майже так само, як влітку, але тонкі тріщинки і мікрорельєф виявляються забиті льодом і снігом. Це різко затрудняє використання крюків — тріщини для них «зникають», через що різко зростає роль закладок. У нашому сходженні закладки використовувалися в 5–10 разів частіше, ніж крюки.

Ускладнення маршрутів, зменшення надійності вільного лазіння і, як наслідок, більш часте застосування ІТО призводить до того, що тривалість зимових сходжень у середньому більша, ніж влітку.

Лавинонебезпека взимку на Кавказі значна, але її не слід перебільшувати, камнепадна ж небезпека набагато нижча, ніж влітку, що відкриває додаткові можливості і нові маршрути навіть у такому освоєному районі, як Центральний Кавказ.

Таблиця основних характеристик маршруту сходження на пік Щуровського по Західній стіні «Сурка» та канту бастіону Північної стіни

Протяжність маршруту — 1129 м. Перепад висот — 939 м. Протяжність найскладніших ділянок — 404 м. Крутизна стінової частини — 70°, маршруту — 60°.

Ділянка	Крутизна, °	Довжина, м	Характер рельєфу, складність	Кат.	Спосіб подолання та страховка	Умови	Зупинок на бівак, год.	Вихід, год.	Ходовий час, год.	Закладки	Льодові крюки	Шлямбурні крюки	Погода, температура, °С
R0–R1	55	80	Скельний рельєф середньої складності, плити, внутрішні кути	IV	Вільне лазіння, по черзі страховка	БЛ на «німецьких» нічліжках (Обробка)	14:00	2:30		5		12	Сніг, заметіль, вітер, −15 °С
R1–R2	80	20	Стіна з дрібними зачіпками	A2	ІТО	-"-	-"-	16:00	1:30	1		13	З 12:00 – чуж. сніг, заметіль
R2–R3	90	45	Гладка стіна	V, A3	ІТО	-"-	-"-	10:30	4:30			25	Сніг, заметіль, чуж. вітряно
R3–R4	50	10	Загладжені плити, засипані снігом	V	Вільне лазіння	Лежача, на полиці, перед 1 ст. «дзеркала»		17:00	1:30	2			Сніг, вітряно, −15 °С
R4–R5	65	15	Внутрішній кут	V	-"-	-"-						3	-"-
R5–R6	95	5	Навис із щілиною	A3	ІТО	-"-						3	-"-
R6–R7	55	5	Плита, полиця	II	Вільне лазіння, по черзі страховка	-"-						1	-"-
R7–R8	100	15	Нависаюча стіна	V, A3	ІТО	Лежача, на полиці, перед П ст. «дзеркала»		17:00	6:30	2			Туман, сніг, −15 °С
R8–R9	80	10	Стіна з дрібними зачіпками	A3	ІТО	-"-					2		-"-
R9–R10	55	30	Засніжені плити	IV	Вільне лазіння, по черзі страховка	-"-							-"-
R10–R11	95	5	Карниз	A2	ІТО	-"-						3	-"-
R11–R12	55	35	Внутрішній кут	IV	Вільне лазіння					1		3	Сніг, вітер, −15 °С
R12–R13	45	20	Скельний гребінь	IV							1		-"-
R13–R14	75	10	Плита	IV, A2	ІТО					2	5		-"-
R14–R15	50	85	Засніжені плити	II	Вільне лазіння							3	-"-
R15–R16	80	40	Внутрішній кут із щілиною	V, A3	Вільне лазіння, ІТО	Лежача на полиці перед П-м бастіоном	17:00	10:30	6:30	1	18		Ясно, сонячно, −15…−20 °С
R16–R17	80	40	Стіна	IV	Вільне лазіння, по черзі страховка					2	16		-"-
R17–R18	60	25	Плита	IV	Вільне лазіння, по черзі страховка	Лежача на полиці над П-м бастіоном	18:00	9:30	8:30	7			Ясно, сонячно, −15 °С
R18–R19	100	2	Карниз	A2	ІТО						4
R19–R20	55	10	Плита	II	Вільне лазіння, по черзі страховка						1
R20–R21	95	20	Внутрішній кут із щілиною	V, A3	ІТО					2	10	6
R21–R22	95	2	Навис	IV	Вільне лазіння						2
R22–R23	70	45	Загладжені плити, залиті льодом	IV	-"-						6
R23–R24	30	60	Полиця	I		Виступ
R24–R25	55	80	Льодовий кулуар	IV	На кошках із по черзі страховкою	Сидяча під вершиною	18:00	9:00	9:00	3	4		Сніг, заметіль, туман, вітер, −12 °С
R25–R26	45	200	Гребінь	IV	По черзі страховка					4	12		-"-
R26–R27	60	20	Стінка	IV	-"-					2	3		-"-
R27–R28	55	30	Кулуар	IV	-"-					2			-"-
R28–R29	65	25	Стіна, залита льодом	IV	-"-					2	4		-"-
R29–R30	45	40	Гребінь	IV	-"-					2	8		-"-
R30–R31	70	70	Передвершинні плити, залиті льодом	IV	-"-					3			-"-
R31–R32	40	30	Зруйновані скелі	I		Виступ

Капітан команди Калмиков С.Г.

Пояснення до таблиці основних характеристик

R0–R1. Початок маршруту від крутого повороту лівого борту кулуара вправо, перед звуженням кулуара. Звідси по широкому некрутому внутрішньому куті вліво-вгору 12 м, потім траверс уліво поличкою 10 м під основу крутого (65–70°) внутрішнього кута. По куті вгору 8–10 м під карниз. Тут точка страховки. Із-під карнизу вправо 4 м і вліво-вгору системою поличок і плит 40 м на майданчик під основою «дзеркала» західної стіни «Сурка». На майданчику добре місце для нічліжки.

R1–R3. Гладка прямовисна стіна загальною висотою близько 70 м. У 20 м від основи — відшарована від основного масиву плита, верхній край якої утворює майданчик шириною близько 20 см. Можливість вільного лазіння практично відсутня. На протязі всього «дзеркала» — «доріжка» зі шлямбурних крюків. Крюки в «доріжці» забиті далеко (1,5–1,7 м) один від одного. Місцями є розриви, потрібно бити свої крюки. Верхній край «дзеркала» нависає (100°, 5–6 м), потім перегин.

R3–R7. Від перегину по загладжених плитах 50–60° близько 20 м вправо-вгору. Далі короткий внутрішній кут, що закінчується нависаючою стінкою. Ділянка закінчується довгим траверсом поличкою вправо через широку щілину, утворену великою плитою, що відшарувалася від основного масиву. За щілиною — майданчик для нічліжки.

R7–R9. Від майданчика прямо вгору по вертикальній гладкій стіні висотою близько 25 м. Нижня частина її сильно нависає (100°, 15 м). На цій стіні («друге дзеркало») також «доріжка» зі шлямбурних крюків. Пересування на драбинах.

R9–R12. Далі в обхід «Голови Сурка», що нависає зверху грандіозним карнизом жовтого кольору, вправо-вгору плитами, через коротку прямовисну стінку і по внутрішньому куті на перемичку в гребені за «Головою Сурка» (близько 2 мотузок, 50–60°).

R12–R14. Подальше по нескладному гребені 20 м під основу крутого загладженого підйому (близько 10 м) і через нього на вершину гребеня. Тут стик шляху Абалакова 1947 р. і варіанту Кенсицького 1967 р., далі до вершини обидва шляхи збігаються. Наш маршрут досі збігався з варіантом Кенсицького, але зараз ми сходимо з цього шляху наліво, до бастіону північної стіни.

R14–R15. Звідси вліво — спуск у неглибокий широкий кулуар з осипом і льодом на дні. Перетин кулуара — 1 мотузка. Потім по-старому вліво положистими плитами з осипом і снігом ще 1 мотузка під західну стіну верхнього бастіону, до основи ребра, яке відокремлює її від північної стіни. Тут є місця для нічліжок.

Від основи ребра проглядаються два варіанти шляху через верхній бастіон:

Один — справа від ребра, прямо по західній стіні бастіону, по системі положистих загладжених поличок під великий карниз, добре видимий знизу, з плит, і від нього справа ж далі нагору. Скелі тут виглядають монолітними, слабо розчленованими, з малою кількістю тріщин. Цей варіант, можливо, влітку більш привабливий.
Лівіше цього варіанту, між ним і гранню ребра, є 40-метровий прямовисний внутрішній кут, що виводить під той же великий карниз. У нижній частині цей кут роздвоюється на два паралельних внутрішніх кути. Ми обрали для підйому цей кут із початком по його правій гілці. Тріщини і щілини тут дають хорошу можливість для використання крюків і закладок і підвищують надійність лазіння.

R15–R16. Прямо вгору прямовисним внутрішнім кутом 1 мотузка під великим карнизом. Ця ділянка — ключове місце маршруту. Вона була пройдена майже цілком на ІТО (20 закладок і крюків).

R16–R17. Із-під карнизу — 5-метровим маятником вправо. Потім вільним, але складним лазінням угору близько 10 м, далі вліво-вгору 20 м через грань ребра на північну стіну бастіону, 5 м траверс уліво під основу широкої плити. Останні 25 м — лазіння середньої складності. Контрольний тур.

R17–R20. По плиті вгору близько 30 м через короткий нависаючий карниз під основу внутрішнього кута.

R20–R22. Нависаючий (95–100°) внутрішній кут із гладкими стінами і широкою щілиною в глибині висотою 20 м. Це — другий ключовий ділянку маршруту. Він був пройдений також майже цілком на ІТО. Тут забито 6 шлямбурних крюків.

R22–R23. Подальше внутрішній кут поступово розширюється і виположується, перетворюючись на залиті льодом плити. Від місця перегину — 1 мотузка (від 80° до 55°).

R23–R24. Далі широкою осіпною полицею справа від північного гребеня піку Щуровського — 2 мотузки. Тут на полиці — майданчики для нічліжок.

R24–R25. З кінця полиці — спуск у сніжно-льодовий кулуар і ним уліво на гребінь — 2 мотузки.

R25–R32. Гребенем через вершинний підйом на вершину. Всього близько 400 м 4 кат. скл. Влітку на проходження цієї ділянки витрачається від 2 до 4 годин. Взимку всі ці 400 м залиті льодом і засипані снігом. У заметіль і сильний вітер нашій групі знадобилося близько 9 годин (цілий робочий день) на проходження кулуара і вершинного гребеня (R24–R32).