в. У­ШБ­А ШИ­ХА­НА, 4710 м по СЗ ре­бру, кат. сл. 5Б, ма­рушрут Г. Жив­лю­ка, 62

Пе­ре­пад ви­сот — 2000 м, се­ред­ня кру­ти­зна — 65°, про­тяж­ність ді­ля­нок УI кат. сл. — 120 м, У — 180 м, IУ — 820 м, III — 450 м. Хід­о­вих го­дин — 47. Кі­ль­кі­сть ні­ч­лі­гів — 3. Ке­рів­ник під­йо­му — На­со­но­ва Е.Т. Да­та під­йо­му — 9:00–14:00, 1982 р.

Ре­ко­мен­да­ції: З «Охот­ни­чих ні­ч­лі­гів» або з мо­ре­ни Уш­бі­ньско­го льо­до­ви­ка до­бре ви­ден ви­ся­чий льо­до­вик, роз­та­шо­ва­ний пра­ві­ше са­мо­го лі­во­го ске­ль­но­го ре­бра СЗ сті­ни D. Уш­би. Ви­ся­чий льо­до­вик і СЗ ре­бро, що упи­ра­єть­ся в від­ві­сні сті­ни «ба­сти­о­на», є до­бри­ми орі­єн­ти­ра­ми на нижній по­ло­ви­ні мар­шру­ту. Про­тяж­ність ре­бра до «ба­сти­о­на» бі­ля 1500 м. Шлях по вер­ши­н­ній ба­ші до­бре ви­ден зі сто­ро­ни Уш­бі­ньско­го пе­ре­ва­лу. Це, в ос­но­в­но­му, ко­сий тра­верс по за­ли­тій на­тіч­ним льо­дом стін­ні кру­тиз­ною бі­ля 70°. Про­тяж­ність мар­шру­ту по ба­ші 1000–1100 м. Ос­но­в­ні тех­ні­чні скла­д­но­щі при об­хо­ді ба­ші. За­хід­на о­рі­єн­та­ція сті­ни спо­до­бу­є то­му, що гру­па «за­ра­бо­туєть­ся» до­по­із­на і не всти­гає зде­ла­ти зруч­ний бі­ву­ак. Ре­ко­мен­ду­єть­ся вста­ва­ти на бі­ву­ак не піз­ні­ше 16:00.

Опи­сан­ня мар­шру­ту:

З ніч­лі­гу на мо­ре­ні Уш­бин­сь­ко­го льо­до­ви­ка ви­хо­ди­мо на льо­до­вич­ок, що о­пус­ка­єть­ся із-під мар­шру­ту D. Гри­го­рен­ка — При­го­ди. З льо­до­вич­ка пе­ре­ти­на­ємо ске­ль­не ре­бро в його ву­зь­кій ча­сти­ні (160 м ске­ль­ної ді­лян­ки III–IV кат. сл.) і по­тра­пля­ємо на ви­ся­чий льо­до­вик. По роз­тро­ще­ній тре­щи­на­ми нижній ча­сти­ні ви­ся­чо­го льо­до­ви­ка під­ні­ма­ємо­ся на його пла­то і да­лі по за­сні­же­но­му пла­то че­рез 350–400 м ви­хо­ди­мо на СЗ ре­бро.

На реб­рі спо­ча­тку по гре­бе­ню 90–100 м під­хо­ди­мо під ске­ль­ний підйо­м. Об­хо­дя­чи спра­ва по хо­ду сті­ни ске­ль­но­го підйо­му (450–500 м ске­ль­ної ді­лян­ки IV–V, іноді VI кат. сл.) ви­хо­ди­мо в рай­он «зуб­ців», де реб­ро за­мі­т­но по­ло­г­шає і роз­ри­ва­єть­ся на окре­мі ост­рі­в­ці жан­дар­мів.

Тут мож­ли­ві ніч­лі­ги, кра­щі з яких зна­хо­дя­ть­ся:

• в про­ва­лі (на 4 мо­ту­зи ни­ж­че міс­ця з’єд­нан­ня ребер Жив­лю­ка і Арци­ше­всь­ко­го);
• че­рез 60 м пі­с­ля з’єд­нан­ня ребер.

Пі­с­ля зли­ття ребер, в ос­но­в­но­му, до­во­дить­ся ру­ха­ти­ся на­х­льо­сту­ю­чи спра­ва по хо­ду. Жан­дар­ми об­хо­дять­ся по льо­до­вим схи­лам або ду­же за­ли­тим на­тіч­ним льо­дом ска­лам.

До стін «ба­сти­о­на» бі­ля 500 м ске­ль­ної ді­лян­ки IV–V кат. сл. і кру­тих сні­го­во-льо­до­вих ді­ля­нок. Не дій­шов­ши 80–100 м до «ба­сти­о­на», не­об­хід­но по­вер­ну­ти влі­во. На по­во­ро­ті ре­ко­мен­ду­єть­ся роз­та­шу­ва­ти­ся на ніч­ліг і об­ду­ма­ти шлях да­лі — впе­ре­ді скла­дна ді­лян­ка, а зруч­них пло­ща­док не бу­де до са­мої вер­ши­ни.

Пі­с­ля по­во­ро­ту:

• 80 м скла­д­них, за­ли­тих льо­дом ске­ль до ку­лу­а­ра;
• кру­тий льо­до­вий ку­лу­ар тра­вер­су­єть­ся влі­во під ос­но­ву ске­ль;
• да­лі по 60° льо­до­во­му схи­лу че­рез 70–75 м ви­хо­ди­мо під ске­ль­ну сті­ну — лі­вий кант бас­тио­на.

Вздо­вж сті­ни по слаб­ко ви­ра­же­ним за­ле­де­ні­лим по­ли­цям (кру­ти­зна тра­вер­са 65–70°) тра­вер­су­ємо пі­вні­чний схил баш­ні, по­сте­пен­но на­би­ра­ю­чи ви­со­ту. Че­рез 350–400 м ви­й­де­мо на кру­тий 60–65° сні­ж­ний схил-нож, що роз­ді­ляє ши­ро­кий же­лоб пі­вні­чної сті­ни баш­ні. На сні­ж­но­му но­жі мож­на ви­ру­ба­ти пло­ща­дку для си­д­я­чо­го бі­вуа­ка.

По но­жу 90 м під ске­ль­ні сті­ни. По по­ли­цях і стін­ках ухо­ди­мо влі­во ко­сим тра­вер­сом (бі­ля 250 м) на се­ред­ню ча­сти­ну СВ ре­бра (шлях тра­вер­са Уш­би).

Пі­с­ля ви­хо­ду на СВ гре­бінь до вер­ши­ни за­ли­ша­єть­ся:

• 2 мо­ту­зи кру­тих ске­ль;
• 100–120 м про­сто­го за­сні­же­но­го гре­б­ня.

Спу­ск з вер­ши­ни Уш­ба Джа­на­я че­рез «Чер­во­ний кут».

Ко­ли ви під­ні­ма­є­те­ся на Уш­бу по СВ гре­б­ню, звер­ніть ува­гу, що на вер­ши­ні схо­дять­ся три гре­б­ня:

• злі­ва зі Сва­не­тії під­во­дить СВ гре­бінь,
• спра­ва під­хо­дить ЗС гре­бінь.

Спу­ск слі­д про­во­ди­ти до­ти, до­ки ЗС гре­бінь, по яко­му про­хо­дить шлях, не роз­га­лу­зить­ся на си­сте­му гре­б­нів і ку­луа­рів. В кін­ці гре­б­ня є тра­ди­цій­ні ніч­лі­ги (від вер­ши­ни при­бли­зно 400 м по ска­лах I–II кат. сл.). Тут одне з прин­ци­по­вих місць спу­ску, де лег­ко за­гу­би­ти­ся.

По­ста­рай­тесь пі­ти від пло­ща­док впра­во вниз по хо­ду ру­ху і при­бли­зно че­рез 80–100 м від пло­ща­дки зна­й­ти спус­ко­ві пет­лі.

Впе­ре­ді бу­де 3 до­в­гі спу­ски по від­ве­сах (орі­єн­ти­ром мо­жуть бу­ти сві­тлі ска­ли по шля­ху спу­ску і ве­ли­ка кі­ль­кість ста­рих за­іржа­ві­лих крю­ків в них, осо­бли­во на 2-му і 3-му спу­сках):

• 1-й до­в­гий спуск — 45 м,
• 2-й до­в­гий спуск — бі­ля 35 м,
• 3-й до­в­гий спуск — 45 м.

Пі­с­ля 3-х до­в­гих спу­сків слі­д прой­ти вниз 150 м уз­до­вж слаб­ко ви­ра­же­но­го ска­ль­но­го ре­бра. Тут мо­же по­тріб­но бу­ти 3–4 спор­тив­ні спу­ски, якщо ска­ли ви­яв­лять­ся за­сні­же­ни­ми.

Те­пер на­до­бно ди­ви­ти­ся влі­во. Тут по­ви­нен бу­ти 20-м «до­в­гий спуск» на ске­льну тер­ра­су, що пояс­нює ске­льні від­ві­си, роз­мі­ще­ні злі­ва по хо­ду спу­ску. Тер­ра­са че­рез 50–60 м з’єд­ну­єть­ся з ве­ли­ким сні­го­во-льо­до­вим схи­лом, що кру­то спа­дає вздо­вж гре­б­ня Уш­ба — Ма­зе­рі. Це так зва­ний «гал­стук», по яко­му слі­д спу­ска­ти­ся при­бли­зно 500 м до го­р­ло­ви­ни під Ма­зер­ською за­зу­б­ри­ною (бі­ль­ше по­ло­ви­ни цьо­го шля­ху мо­жуть зай­ня­ти спор­тив­ні спу­ски, якщо лід; і пі­ш­ки, якщо су­хо).

Від ніч­лі­гів до гал­сту­ка — 8 спор­тив­них спу­сків.

В са­мій ниж­ній ча­сти­ні пе­ре­ти­на­ємо го­р­ло­ви­ну влі­во під ске­льну стін­ку і по ске­ль­ній по­ли­ці об­хо­ди­мо Ма­зер­ську за­зу­б­ри­ну із за­хо­ду на схід. По по­ли­ці — дві ве­р­ів­ки (до кін­ця мож­ли­во­го тра­вер­са).

Від­си бу­де 3 спу­ски по від­ві­с­ним, а міс­ця­ми на­вис­лим сті­нам. Спу­ски ви­ве­дуть на схил льо­до­ви­ка в 20 м за­хід­ні­ше і ни­ж­че Ма­зер­сь­ко­го пе­ре­ва­лу.

+4 +4

f₁ 409.82 □