Світлій пам'яті Міші Хергіані та Є. Соколовського присвятила команда своє сходження

Звіт

Про сходження на Східну вершину Уллу-тау-чана по скельним островам північної стіни до Західного гребеня, здійсненому командою КФК № 76 на першості ЦС ФіС з альпінізму з 29 червня по 1 липня 1980 р. (друге проходження).

Склад команди:

• Шуміхін Г.І. — КМС, капітан команди
• Дубровських В.В. — 1-й сп. розряд
• Ягупов С.Н. — 1-й сп. розряд
• Яковлєв Г.С. — МС, тренер

I місце ЦС ФіС 1980 року, I група, скельний клас

Паспорт сходження

1. Клас сходження — скельний
2. Район сходження, хребет — Кавказ, ущелина Адир-су
3. Вершина, її висота, маршрут сходження — Східна Уллу-тау-чана, 4207 м, по скельним островам північної стіни до Західного гребеня.
4. Категорія труднощів — 5Б
5. Характеристика маршруту: перепад висот — ~800 м протяжність ділянок 5–6 кат. скл. — 780 м середня крутизна — 60°
6. Забито крюків: для страховки:
   • 87 скельних
   • 52 льодових
   • 13 для створення ІТО
7. Кількість ходових годин — 18
8. П.І.Б. керівника, учасників та їх кваліфікації Шуміхін Геннадій Іванович, капітан команди, КМС Дубровських Володимир Вікторович, учасник, 1-й сп. розряд Яковлєв Геннадій Семенович, тренер команди, МС Якупов Сергій Миколайович, учасник, 1-й сп. розряд
9. Вихід на маршрут 29 червня 1980 р. Повернення в табір 1 липня 1980 р.

Таблиця основних характеристик маршруту сходження

II. Тактичний план сходження

У зв'язку з відсутністю на стіні нічліжок, основою тактичного плану було проходження маршруту в максимальному темпі без нічліжок. Крім того, стояло завдання подолання найбільш небезпечної нижньої частини маршруту в ранні години (тобто вихід на маршрут о 2–3 години ночі).

Для реалізації виробленого тактичного плану було прийнято рішення попередньо обробити нижню скельну стінку 100–120 метрів напередодні. Швидкий темп проходження висував вимоги максимально полегшити рюкзаки. Завдяки підготовленому в домашніх умовах спеціальному спорядженню та ретельному підбору продуктів вага рюкzakів у процесі проходження маршруту вдалося знизити до 7–8 кг. Була знята проблема витягування рюкzakів (процедура, яка зазвичай займає багато часу). Провідний учасник повинен був мати ще більш полегшений рюкзак.

III. Проведення сходження

28 червня команда о 14:00 підійшла під маршрут на «Центральні нічліжки» і присвятила цей день візуальному спостереженню за маршрутом, а також малюванням.

29 червня двійка у складі Дубровських — Шуміхін о 5:00 ранку вийшла на обробку маршруту. Була проведена обробка протягом 6 год льодово-снігового схилу та нижнього скельного пояса (ділянки R0–R5).

Ділянка R3–R4 являє собою складні загладжені залиті льодом скелі, з обмеженою кількістю зачіпок. ІТО.

Ділянка R4–R5 — вузька похила полиця, що йде вгору зліва–направо на вертикальній стіні і закінчується внутрішнім кутом із пробкою. Складне лазіння.

30 червня. Вихід з нічліжок о 3:00. Після проходження заздалегідь обробленої ділянки — подолання ділянки скель (R5–R6), залитих льодом, і далі рух по льодово-сніговому схилу крутизною від 55° до 65° (ділянка R6–R9) зі страховкою через льодоруб і льодові крюки, а також скельні крюки на скельних островах.

Вхід на гребінь здійснюється по скелях середньої труднощі з натічним льодом (ділянка R9–R10).

О 14:00 команда вийшла на гребінь і через 2 год руху по Західному гребеню — вихід на Східну вершину.

Успіху сходження сприяло те, що всі члени команди показали себе з найпозитивнішої сторони, працюючи на маршруті в будь-якій якості — як у провідній, так і в замикаючій двійці. Постійна зміна провідного на льодово-сніговому схилі дозволяла підтримувати досить високий темп просування. Команда представляла із себе єдиний колектив, згуртований багаторічними спільними тренуваннями та сходженнями. Маршрут пройдено командою відповідно до тактичного плану.